Херсонська журналістка звернулася до Президента

Дорогий Володю! (звертаюся до тебе так, не з неповаги, а тому що ми ровесники і ти дійсно дорого обходишся Україні - й матеріально,й морально, ну й тому що всі ми - президенти). І от, як президент президенту, я кажу:

Дорогий Володю. Коли мої та твої тато й мама голосували за Незалежність України, вони хотіли бачити її НЕЗАЛЕЖНОЮ - не тільки від Союзу чи РФ, а незалежною в принципі від усіх держав.

Думали, що її президент буде приймати рішення, які задовольнять народ, а не партократію, іноземних партнерів чи фінансово-мафіозні клани. І не думали, що її президент буде прохати іноземців підтримати санкції проти своїх громадян.

А що зробив ти?

Коли мої та твої тато й мама голосували на референдумі за Незалежність, вони хотіли, щоб влада більше ніколи не сміла забороняти їм слухати чи дивитися іншу інформацію - голос Америки чи Польське радіо, читати Булгакова чи ходити до тої церкви, до якої вони хочуть. За те, щоб висловлювати свої думки без боязні, що їх завтра звільнять з роботи чи заблокують на роботі, як працівників телеканалів.

А що зробив ти?

Мої батьки уже нічого тобі про це не скажуть - їх не стало, наїлися експериментів недонезалежності, а могли б іще жить.

Але ти ще можеш спитати у своїх і вони підтвердять - це так.

Голосуючи за Незалежність, вони про багатство думали востаннє, бо були впевнені: Україна буде найбагатшою, бо... вона багата. Передовсім вони думали про СВОБОДУ. Про волю. Про життя без обмежень права голосу і без страху, без цензури й політінформації.

А що зробив ти?

Коли кілька років тому ти знімав "Сказочную Русь", "Слугу народу", Вечірній Квартал", "Пороблено в Україні" чи "Наша Америкаша" тощо, коли висміював Януковича, Порошенка і Буша, називав Україну повією - тобі НІХТО НЕ ЗАБОРОНЯВ. Критикували, матюкали, але не забороняли. І ти не вважав це злочином проти держави.

Ти творив, транслював свою версію правди, аж поки не... заборонили твоїх "Сватів". Отоді ти вперше відчув, у якій країні живеш. І обурився. І пішов у політику, щоб цього не було більше ніколи. І тобі повірили.

І... що зробив ти?

Коли ти зображав на сцені безпорадного Саакашвілі (кандаліз приехал, кричал, страшний, я боялся, насяльнике) - ти знав, що таке маніпульований несамостійний політик.

А ким став ти?

Коли ти зображав депутата по виклику чи пародіював Кличка, хіба ти знав, що впадеш нижче них і прийматимеш іще тупіші рішення? Настільки, що станеш багатьом гидший за депутата по виклику, і смішніший за Кличка?

Коли ти обіцяв бути вироком Порошенку, ніхто не думав, що ти станеш вироком Дубінському, Деркачу, ФОПам, NewsOne чи собі самому, нашій демократії та всім нам.

А що зробив ти?

Коли ти виступав перед політиками на корпоративах, ти думав що щось знаєш про політику. Тоді ти розумів: влада лізе в духовність, мову, віру, свободу мислення й висловлення, коли не вміє займатися економікою. Вона боїться критики, коли їй нічим критики, але є що приховати.

А тепер?

Ти... помилився, Вово?

Що ж, ми помилилися разом із тобою.

Але...

Вово, не можна бути трошки вагітним.

Так само, як не можна бути трошки президентом, трошки демократичним чи трошки народним. У тебе був шанс стати великим. А зараз є примарний шанс не стати власним найбільшим провалом.

Отямся, Володю.

Залишся людиною, якщо вже не став президентом. Ще є 20-17% , які тобі вірять. Заради них подумай: що треба зробити для України?

Забороняючи ЗМІ, ти працюєш не на державу. Не на демократію. Не на незалежність. Ти перекреслюєш все, за що в 1991 голосували наші батьки.

Ти стріляєш собі - не в ногу, а в голову. І плюєш на тих, хто за тебе голосував. Тебе обирала не еліта діаспори, не вассали політиканів та олігархів, не майданні активісти.

Невже тобі настільки страшно, що ти забув про тих, хто не побоявся голосувати за тебе?

Подумай: що ти зробив для них?

Сподіваюся, ти вивчив українську настільки, що зможеш зрозуміти мене без перекладу.

Як президент президента.

P.S. Нагадувaннячко бонусиком у посиланні: впізнаєш, це ж ти у ролі преЗедента?