Алена Маляренко

Писатель и журналист

Херсонцям про вибори: алгоритми ілюзій та моделі хиб

Херсонцям про вибори: алгоритми ілюзій та моделі хиб
Скільки разів я брала участь у цій процедурі? З 1994, здається я регулярно ходжу й псую бюлетені. Спочатку – бо не знала, кому віддати голос,а батькові вітренки-симоненки мені були не до душі.

Як сказати, ну не послідовно це – лаяти півжиття партію, голосувати на референдумі за незалежність і раптом - захотіти повернути комунізм... Сперечатися з ним не було сил і досвіду, то я на ничку просто псувала бюлетень.

Потім псувала, бо ніяк не могла пробачити того відвертого маніпулювання нами, людьми. Як ці канидати-експартійці, що весь цей час терлися, мов калачі, у владних колах, раптом зрозуміли, що винна була в усьому партія й побачили інший «світлий шлях»?

Обурювало: як це – в перші чотири роки не зробити нічого для виробництва – модернізація, нові партнери та ринки? Для мови, історії та культури?

Хаотично упорядкованого правопису не могла пробачити, стравлювань на мовному ґрунті, спекуляції «східняк-западенець», відсутність конкретики, а головне – як швидко ростуть статки у тих, хто вчора був за справедливість і проти отої, новомодної в усьому винної, після комуняк звісно, корупції...

Такий важливий момент: коли не обираєш сам, уважно слухаєш, як обирають інших. І знаєте, я не буду говорити про незрілість, некритичність мислення, продажність і т.ін. Не буду говорити про кандидатів – гідні чи ні, хороші чи ні.

Я хочу кілька слів про ставлення до виборів сказати, про модель поведінки-очікування виборців. Ось мої особисті спостереження, а потім висновки.

1. Вибори месії. Він просто прийде і нагодує п'ятьма хлібами голодних, вилікує безкоштовно хворих, утішить сумних і допоможе страждальцям, а поганим скаже айайай і вони стануть хорошими, покаються і напишуть заяву на звільнення, а хороших він похвалить і дасть посади у новій владі правди і добра. Програма особливо не цікавить – він же хороший, поганого не робить.

Ірраціонально-емоційний вибір інфантильного мрійника. Молися і вір.

2. Вибори героя-месника. Він просто прийде – порядок наведе, за все хороше, проти всього поганого. У злодії забере – нам віддасть, бо ми – точно хороші (і не треба про те, куди я висипаю сміття і що я вкрав з заводу, то життя мене змусило). Правильно вибраний вождь постріляє-повішає на майданах і закопає під ними усіх тих падлюк (і тут байдуже, чи москалів, чи бандерівців, чи комуняк, чи америкосівських запроданців, чи євреїв, чи хачів, чи сектантів, чи розкольників). Буде кровішша – але ми повинні перетерпіти (бо не наша), бо потім герой поведе нас, розмахуючи караючою дланню, до величних висот. Як саме, яких саме, у який спосіб – це деталі, вони вималюються потім, головне, що гасла правильні.

Ірраціонально-емоційний вибір ображених соціумом чи державою людей. Помстися і видихай.

3. Вибори судді-філософа, який скаже нам усю правду. От прийде, відкриє архіви, розставить крапки над ёпрст, виправдає когось, та головне – головне, він скаже ХТО В УСЬОМУ, ЩО З НАМИ СТАЛОСЯ БУВ І Є ВИННИМ. Бо без минулого – нема майбутнього. Бо ніхто не забутий і ніщо, ну ви в курсі. Бо світла і добра - без правди нема. Хоча, що ми з нею робитимем, з правдою? Вона ж може прозвучати не тільки про когось там нагорі чи про дядька, який нам ніколи не подобався, чи про погану-погану дальню родичку, а й про найближчих - батька, діда, маму, бабусю, сусіда... І як із цим далі житимем? А проте- головне, що ми вибрали правильний старт – правду, а подальші кроки стануть зрозуміліші.

Раціонально-етичний вибір. Добрий – якщо грати в що?де?коли? або захищати дисертацію. А от для організації життя на далеку перспективу – ніякий. Я То б назвала цей вибір «горе від розуму». Але це до мене зробив Грібоєдов.

4. Вибори директора виробництва. Треба подивитися, чи багата ця людина сама, чи була вона керівником, що там про неї кажуть. Він як і крав – то уже накрався, і більше не крастиме, а про те, як усе правильно організувати він знає, і як нас усіх правильно організувати, щоб ми зажили з хлібом і до хліба. Може й нас куди пристроїть, якщо родичі спільні є чи знайомі. Отак – чітко, просто, ясно. Кучма. Янукович. Порошенко. А досі вірять. Раціональний вибір справжнього практика, який обов'язково кине шапку – на бурячки.

5. Вибори багаторукого Шіви. Він і аз воздам, і порядок наведе, і поутішає, і організує, і попередовогориться за нас із усіма, і брехати не буде, і пожаліє... І «вообше чєловєк хароший, це ж зразу видно». І мішать не буде, бо хай там собі нагорі порядок наводить, а ми тут унизу самі знаєм як нам жить – жили ж раніше. Бо якщо не він – то значить уже все... Раціонально-зневірений вибір «як востаннє».

6. Вибори клоуна. Бо кого тут обирати? Всі брешуть! Всі козли! Всі спочатку щось обіцяють, а потім брешуть і крадуть. То хоч посміємося – він такий прикольний, активний і кричить. Не людина, а шоу. А що він робитиме? Дивуватиме? Ой не дивуйтесь, добрі люди... Авантюристично-зневірений вибір раціонального песиміста, який вирішив щось вчинити «назло системі».

7. Вибори виграшного білета. Я всіх знаю, всі гади. Цього не знаю – нове обличчя, може він? Авантюрно-довірливий вибір ірраціонального оптиміста, який сподівається систему обдурити.

8. Вибір цапа-відбувайла. Усвідомлено чи ні, але попри гарячі суперечки щодо програм та особистостей, попри гарячу підтримку виголошених типу-передвиборних стратегій багато хто з моїх знайомих обирає саме того, кого він із задоволенням зможе ненавидіти від усього серця через чотири роки й казати: ми йому так повірили, а він нас так обдурив. Не повірили, брешете собі. І знали, що обдурить. Тому й вибирали – така ваша гра. Раціональний вибір прихованого мазохіста.

По дрібничках можна ще насортувати, але це – найгенеральніші, які я помітила, і під які підганяється решта.

А знаєте, що в них усіх спільне? Рівень залученості. Хтось зробить НАМ і з нами, для НАС, чи проти нас. Навіть Майдани та революції у нас проходять так: вийшли, наробили, нарозганяли, нових привели, а далі – хай нова влада якось сама...

А ви ж що будете робити? Розійдетеся на бурячки? Тоді навіщо заварювали кашу? а потім же треба щось робити далі?

А знаєте, якого вибору мені не вистачає? Ніхто практично не шукає того, з ким буде кооперуватися: партія, президент, депутат – об'єкт нашої дїї та уваги, але не суб'єкт взаємодії.

І вони на нас дивляться так само – як на об'єкт маніпуляцій, ствердження та збагачення, і так само як і ми, не вірять у можливість взаємодії. В цьому сенсі – ми гідні тих, кого обираємо, а вони – закономірне наше продовження та породження.

Олена МАЛЯРЕНКО

© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон