Георгий Бянов

Независимый эксперт

Херсонцям про бойовики

Херсонцям про бойовики
Бойовики... Ще зовсім недавно, років тридцять тому, це було таке різке, таке незвичне для пересічного людського вуха слово.

Темне, неприємне слово з гірким присмаком ворожості, дихання смерті, війни, яка відбувається десь далеко за кордоном, за океаном, в країнах «третього світу», у чорта на куличках.

В сценаріях радянської пропаганди ці бойовики постійно провокували конфлікти, заважали прогресивному людству будувати світле комуністичне майбутнє. Населенням вони сприймались як інопланетяни - втілення сил вселенського антикомуністичного зла.

Херсонці старших поколінь добре пам'ятають, що тривалий час в Україні слово бойовики можна було почути лише з вуст радянських дикторів на телебаченні у програмах міжнародних новин або на радіо «Голос Америки».

Втім, в середині 80-х рр. минулого століття ситуація раптом змінилася. Бойовики прийшли на нашу рідну землю. Вони вдалися до інтервенції, яка успішно розвивалися, передусім, в інформаційно-культурній сфері.

Бойовики стали лідерами підпільного кінопрокату. Щоб подивитися на них населення міста платило по 2-3 грн. і вщент заповнювало підвали та невеличкі приміщення, збиралося у друзів на квартирах подивитися по «тєліку» фільм – «ВІДІК» про Шварцнегера або інших героїв цього жанру.

Спостерігаючи за таким перебігом подій Володимир Ілліч Ульянов (Ленін) помітно хвилювався, починав розкачуватися та готуватися до евакуації зі свого п'єдесталу в центрі міста.

Прибічники Ілліча клеймили «ВІДІКи» - бойовики, однак вимушені були відступати з боями та людськими втратами під їх потужним напором. Багато комуністів того часу під магічним впливом бойовиків – ВІДІКів зреклися комуністичної ідеології і стали опортуністами.

Вірні ж ленінці проклинали ренегатів, а вкупі з ними і бойовиків. Як тепер виявляється це було даремно! Якщо б ці зашкарублі комуністичні консерватори уважно вивчали радянську післяреволюційну мистецьку спадщину 20-х рр., все б могло розвиватися по іншому сценарію.

Справа в тому, що в 20-х рр. херсонці безперервно і цілеспрямовано дивилися бойовики у двох кінотеатрах: «Спартак» (розташовувався у Новомиколаївській синагозі на Суворова – знесена в 60-х рр..) та ім. «Комінтерна» (на вул. Театральна - згорів разом із філармонією у 90-х рр.). Комуністична влада про це дбала.

Про це свідчить чисельна реклама фільмів – бойовиків у місцевих засобах масової інформації.

Так, видання «Наддніпрянська правда» великим шрифтом, який можна порівняти із шрифтом статей про комуністичну партію, доводить херсонцям інформацію, що, наприклад, в січні 1929 року кінотеатрі «Спартак» «...только два дня...германський бойовик «Под маской клоуна...». Також, у кінотеатрах міста демонструвалися такі германські бойовики як «Женщина», «Львы Венеции» та інш.

Показовим є той факт, що журналісти майже не критикували бойовики, чого не можна сказати про інші жанри.

Зокрема, коментуючи фільм «Перлина Венеції» або «Веніціанські звірі», «Наддніпрянська правда» відзначає: «...перлина чи звірі, а картина шкідлива. Шкідлива бо в ній сотий раз показується як щаслива доля проводить ворогів до палкого й жагучого поцілунку.

Боляче робиться коли згадуєш Ленінські слова: «Зі всіх мистецтв, найпотрібніше – кіно. Чи про таке кіно думав і говорив Ленін?».

А Ленін думав про інше. Оскільки вороги в фільмах – бойовиках «палко і жагуче» не цілувалися, а знищували один одного комуністична пропаганда їх всіляко підтримувала.

Ленін вочевидь завжди думав виключно про бойовики. І це цілковито вписується у войовничу, насильницьку, антигуманну теорію історичного матеріалізму із постійною класовою боротьбою – як двигуном прогресу.

Ленінські завіти забулись. Компартія переродилась та розклалася. Отже підтримай, не дай боже, комуністична влада ґатунку 80-х рр.. «бойовики – ВІДІКи» і СРСР міг би утриматись. Добре все ж таки, що комуністи пізньої радянської доби не дійшли до цієї думки.

А херсонці 20-х рр.. все ж таки більше любили романтичне кіно. «В Комінтерні багато людей» скрушно констатував автор опусу про «Перлину Венеції», херсонці завжди віддавали перевагу «палким та жагучим» поцілункам.

Георгій БЯНОВ
«Таврійський діалог»

На фото: кинотеатр "СПАРТАК" в Херсоне.

© 2022 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів