Це край з цікавим історичним минулим, багатим сьогоденням (Сумщина одна з чотирьох не дотаційних областей України) та великими перспективами на майбутнє. Та все ж, найбільшою привабою краю є люди, які докладають зусиль для відродження та процвітання своєї малої Батьківщини.
Одним з таких є міський голова Тростянця Юрій Бова. Саме він, своєю відвертістю, енергійністю, прагненням створити Європейське місто зумів розбудити цікавість до роботи міської ради у скептичних журналістських душах.
Розпочну з «прелюдії». Добиратись з Херсону до Сум (в планах також було відвідати Тростянець) потрібно з пересадками, тому вирішено було їхати машиною. (Дороги - це окрема тема для статті, особливо від Нікополя до Каховки - таке враження, що там бомблять кожен день і ремонтники не можуть приступити до відновлюваних робіт.)
Виїхала наша група з 6 чоловік в 23-00, а прибули в Тростянець наступного дня о 9-й ранку. Дорога видалась важкою, майже не спали, втомлені, на дворі мряка. І тут нам кажуть – у вас зустріч з мером Тростянця. Ну ясно думаємо – «заведуть в зал, почне голова «заливати» про те як важко, грошей немає, «все вкрадено до нас», і тд, і тп., лише час згаємо. Та сталось не так як гадалось.
Розпочалась наша зустріч не з кабінету, а з пішохідної екскурсії містом. Екскурсоводом був міський голова Юрій Бова. Екскурсія так екскурсія, хоча на вулиці не дуже приємно було ходити. Я спочатку поверхнево слухала розповідь про історію міста, та коли мова зайшла про роботу міськради стало цікавіше, тим більше, що ми не тільки чули, а й бачили результати роботи. Ми забули про втому, все роздивлялись та задавали безліч питань.
Про все розповідати займе багато часу, а от за те, що особисто мені найбільше сподобалось – напишу:
В місті встановлені сучасні антивандальні спортивні та дитячі майданчики. В міському парку крім таких майданчиків є тенісний корт, а в зимовий час працює каток. При такому спортивному комплексі є роздягальна, душові кабіни та санвузол.
Працює тут два спортивних інструктори, які консультують усіх охочих та допомагають освоїти новий вид спорту безкоштовно. Заробітну плату вони отримують з міського бюджету, крім цього інструктори додатково підзаробляють на прокаті ракеток та ковзанів. З зароблених з прокату коштів також і оновлюється спортивний інвентар.
Зазначу, що Юрій Бова вже працює третю каденцію на посаді міського голови Тростянця. Він є прогресивною та амбітною людиною - ставить перед собою великі цілі і досягає їх. Місто вже неодноразово брало участь у проектах за фінансової підтримки різних зарубіжних інституцій.
Одним з них є «Розробка та впровадження енергозберігаючих технологій у місцях загального користування житлового фонду», що нині дуже актуально.
Місто з 22 тис. населення вже заощаджує на електроенергії майже 65 тис. грн. За збільшення собівартості кВт сума також буде рости. Даний проект окупився за 2 роки, його бюджет складався: Фонд Євразія (філія в Україні) – 55%, Тростянецька міська рада – 41% та «Спілка підприємців Тростянеччини» – 4%.
Також відзначу ще один проект це «Покращення санітарного та екологічного стану міста шляхом залучення громадськості до централізованого вивозу ТПВ». Він працює в Тростянці з 2007 року. В ході проекту провели інвентаризацію сміттєзвалищ, розробили моделі збору і видалення відходів, придбали сміттєвоз, розповсюдили поліетиленові мішки для започаткування роздільного збору сміття, майже 85% вулиць приватного сектору охоплено централізованим вивезенням ТПВ.
В дитячих садочках розпочата навчальна програма «Чепурик», в ході гри діти навчаються як правильно розрізняти та розподіляти сміття, бережно ставитись до природи та любити своє місто. Усіх результатів оприлюднювати не буду, та відмічу, що місто чисте та охайне.
І ще один проект мене дуже вразив це «Активізація участі жителів міста у місцевому розвитку через створення квартальних комітетів та дієвої системи громадського моніторингу дій місцевих органів влади». Здавалось би – у нас є квартальні комітети, громадські ради, які мають моніторити роботу влади, та все це на папері, а про квартальних згадають лише на виборах.
В Тростянці дещо по іншому підійшли до участі жителів у місцевому розвитку. В місті було створено та легалізовано понад 200 – вуличних та будинкових комітетів, які об'єднані у 7 квартальних комітетів. Їх керівники мають посвідчення представників міської ради, що дає їм право координувати роботу комунальних служб на своїй території. Також громада напряму вносить пропозиції по соціально-економічному розвитку свого мікрорайону, 50% вже увійшли до програми міста, а 85% з них уже реалізовані.
Мерією Тростянця проведено просвітницьку кампанію про те з чого складається, як наповнюється та як розподіляється міський бюджет. В місті впроваджена практика, коли робота комунальних служб оплачуються лише за наявності на акті виконаних робіт підпису голови будинкового чи вуличного комітету, який підтверджує виконання належної якості робіт. Не так як у нас: за вивіз сміття нараховують щоденно, а вивозять два – три рази на тиждень. Нема підпису, нема грошей!
Слід зазначити, що по закінченню кожного кварталу представники міськради та комунальних служб звітують про свою роботу. Інформація про звіти демонструється по місцевому телебаченню, у соціальних мережах, друкується у ЗМІ та на сайті міської ради. І все це робиться прозоро під контролем громадськості.
А ще міський голова Юрій Бова розповів нам першим про нововведення, яке планується з нового року - кошти з міського бюджету які призначені на облаштування міста будуть розподілені між районам і жителі самі будуть визначати куди підуть ці гроші. Такий розподіл в Україні проводиться вперше.
На думку мера це ризикований крок, та все ж це крок на зближення влади та громади. «Люди самі будуть вирішувати лагодити їм дорогу, будувати спортивний чи дитячий майданчик, чи щось інше, а саме головне вони будуть контролювати кожну гривну з бюджету виділену їм на район чи квартал»,- говорить Бова. Херсонцям поки що лишається заздрити та мріяти про такого мера і команду.
Багато цікавого за день ми побачили в Тростянці: побували в картинній галереї, музеї шоколаду, відвідали старовинну садибу Кеніга та краєзнавчий музей, побували в старій фортеці, де проходять різноманітні фестивалі...
Та все ж цікавих та гарних місць по Україні багато, а от людей, котрі б служили віддано своїй громаді не так багато. Хотілось би в кожному місті зустрічати таких господарів, і лише тоді можна сподіватись, що наша країна в найближче десятиріччя може стати самодостатньою заможною державою.
Алла ДІГТЯРЕНКО
