Лозоплетіння в Україні має багаті й давні традиції, цей вид художньої творчості є, напевне, одним з найцікавіших. Приємно, що в нашому рідному краї є майстер, котрий займається таким мистецтвом.
Євген Григорович Пунтій народився у с.Кринки, його батько працював у колгоспі – займався плетінням великих кошиків з лози (шелюги). Саме у них переносили силос, бо сплетені з шелюги, навіть великі кошики були дуже легкими, а тому й зручними у користуванні. Малий Євген тоді спостерігав за тим, як працює батько, але навіть не думав, що колись і сам буде цим займатися – його цікавила радіотехніка. Після навчання у військовому училищі став керівником радіотехнічного гуртка.
Пройшов деякий час, і згадав Євген Григорович, як його батько з лози кошики виробляв, вирішив і собі спробувати – так народився гурток лозоплетіння.
Каховський експериментально - механічний завод допоміг з інвентарем – зварили 2 великі ванни для підготовки шелюги до плетіння, а саме кип'ятіння лози. Та гурток потребував немалого фінансування і ресурсів, тому протримався лише рік, після чого його закрили.
Зараз для майстра плетіння – це хобі, він продовжує створювати різні вироби: від невеликих кошиків та цукерниць до справжніх шедеврів – «Ластівчиного гнізда» та французької карети.
Більшість виробів дарує друзям, родичам, знайомим, іноді роботи купують або роблять замовлення. Матеріали для виготовлення знаходить сам за Новою Каховкою, подорожуючи пішки з одним лише рюкзаком на кілометри, а то й більше за межі міста. За один раз вдається принести не дуже багато лози, каже, що останнім часом шелюгу несвідомо знищують власники гаражів, які розташовані неподалік. Збирання та підготовка матеріалу займають набагато більше часу, ніж створення самого виробу, якщо мова йде про кошики: на виготовлення може бути витрачено від 2 до 5 годин, а на збір, кип'ятіння та чищення лози — більше тижня.
Звичайно, є й довготривала, кропітка праця – так, наприклад, «Ластівчине гніздо» та «Собор о 13 куполах» він створював близько 6 місяців, дивлячись на фотографії, без допомоги схем та інструкцій.
Працюючи сторожем у Каховському ЦДТ, зібрав Ейфелеву вежу висотою понад метр. Твори майстра можна побачити на виставках на День міста та Покровському ярмарку, також зараз колекція його робіт знаходиться у краєзнавчому музеї.
Євген Григорович виготовляє і побутові предмети: верші для ловлі риби, крісла, кушетки, кашпо для квітів, серед дітей популярні маленькі копії велосипедів.
До чоловіка приходять люди з проханням навчити плести з лози, переважно жінки, та не усім вистачає на це терпіння.
Тож хочемо побажати Євгену Григоровичу здоров'я та сили, щоб він міг продовжувати українські традиції лозоплетіння та передавати своє вміння наступним поколінням.
