Колись давно, на місці Скадовська було рибальське селище під назвою Алі-Агок. Потім цей наділ, як відомо, отримали енергійні підприємці, вони збудували тут порт, який увійшов у всі лоції світу.
Порт, власне, і дав життя місту, де було започатковано власну інфраструктуру з багатьма підприємствами та установами. У Скадовську, зокрема, працювали рибопереробний, консервний завод, фабрика харчової промисловості, численні сільськогосподарські підприємства. Поле і море виплекало рідне місто, а робочі руки трудівників були його опорою.
Нині Скадовськ позиціонує себе передусім як місто-курорт. Та й як інакше, якщо виробництво на його території практично завмерло, і населення мусить спрямовувати зусилля на надання курортних послуг. Відтак, стрімкого розвитку набуває готельний бізнес і сфера соцкультпобуту. Вочевидь, що й обличчя міста мусить змінитись з врахуванням цих обставин.
Чим можуть закінчитись такі перспективи, зокрема, нещодавно продемонстрували учасники проекту реконструкції міст Півдня України, профінансованого донорськими структурами США. Його обговорення відбулося у актовій залі міської ради. У цій зустрічі взяв участь і виступив міський голова Олександр Яковлєв, заявивши про намір укласти з авторами проекту меморандум про співпрацю. Отож, як бачимо, усе серйозно.
Що ж планується змінити у місті? Розробники нової стратегії розвитку Скадовська бачать у ньому насамперед таку собі зону розваг. З ентузіазмом вони змалювали чудову картину: з узбережжя зникне порт і інші технологічні споруди, натомість будуть обладнані пішохідні доріжки – променад.
По цьому променаду, як передбачається, буде гуляти весела публіка, а навколишні вулиці прикрасяться численними зручними та комфортними (багатоповерховими!) пансіонатами та готелями, де, знову ж таки, можна буде насолоджуватися відпочинком. На пляжі з’явиться безліч зон для активного дозвілля, а у морі - намиті острови для цієї ж благородної справи.
З захопленням презентуючи свій проект, демонструючи слайди та мультиплікаційні картинки з видами «Нью-Скадовська», його учасники підкреслювали, що все це здебільшого підказала їх фантазія. Мовляв, і на Марсі будуть яблуні цвісти.
Однак прикро, що у декого фантазія зайшла так далеко, що виникла навіть пропозиція…рекультивувати старе кладовище – знову ж таки, з метою вдосконалити майбутній променад. У фантазерів навіть не зринула думка, що там, зокрема, знаходиться могила засновника міста - і відтак, старий цвинтар є святинею для скадовчан. Та й взагалі, проектувати зону відпочинку на кістках – хіба це не відверте блюзнірство?
Не знаю, як кому, а мені зовсім не хочеться жити у такому Скадовську, де не буде порту і старого цвинтаря, де буде забуто історію міста і знищено надбання поколінь його мешканців. Прогрес, змальований «іванами, що не пам’ятають роду-племені», ніяк не тішить.
Однак ще гірше, що сьогоднішня молодь не вбачає перспектив у розвитку виробничих потужностей, що складають основу будь-якої економіки, будь-якого добробуту. На презентації прозвучав аргумент: мовляв, у роботі порту немає сенсу, він став непотрібним. Дійсно, ми вже до цього, як-то кажуть, дожилися.
Чому молодь не подбає про те, аби порт знову запрацював, щоб з’явилися у приморському місті нові сучасні комунікації, щоб місто отримало «друге дихання» - нові робочі місця, кошти для розбудови? Втім, це запитання не лише до молоді, а й до міської, і до районної влади, до депутатів, представників місцевого самоврядування.
Фото SeafarersJournal
P.S. Цікаво, а чи знайомі з такою «новою стратегією розвитку Скадовська» нинішні «народні обранці», які ще недавно – на виборах обіцяли скадовчанам нові робочі місця за рахунок поглиблення Джарилгацької затоки, відновлення паромної переправи з Туреччиною через той самий порт, який тепер нова влада хоче «поховати без кладовища»…яке хочуть рекультивувати!
