Василь Петрович Рилєєв на Херсонщині - з 1963 року. Саме з цього часу розпочинається його трудова біографія, коли він почав працювати учнем слюсаря-дизеліста на Херсонському судоремонтному заводі Міністерства рибного господарства.
Старше покоління херсонців ще зберегло спогади про ті далекі дні, коли вони - енергійні молоді люди завзято працювали на благо свого міста, області та всієї країни. Поруч із ними знаходився і обраний ними секретар комсомольської організації дизельного цеху, потім секретар заводського комітету комсомолу, а трохи пізніше - перший секретар Комсомольського райкому комсомолу Василь Петрович Рилєєв. Його працьовитість та енергійність надихали на трудові звершення молодь, яка завжди була в перших рядах будівників нового життя.
Ці якості збереглися у нього і після переходу в 1969 році на партійну роботу: інструктором, заступником завідуючого відділом, помічником першого секретаря обкому партії, завідуючим відділом обкому партії.
Час тоді був не простий. Працювати доводилося багато. Керівник Херсонщини на той час Іван Олексійович Мозговий - еталон працездатності, вимагав від підлеглих самовіддачі, дисциплінованості та бездоганної вірності справі, яку їм доручила держава. Тоді не прийнято було скаржитися на труднощі, думати про себе та рахуватися з часом. Тож головним результатом діяльності і керівництва області, і відповідальних працівників апарату, і всіх херсонців було те, що працювали на повну потужність заводи, фабрики, підприємства сільського господарства, установи та організації.
Апогеєм кар'єри Василя Петровича стала робота з 1996 року по 1998 рік на посаді заступника голови Херсонської обласної державної адміністрації (віце-губернатор області). Тоді він займався гуманітарними питаннями і велику увагу приділяв розвитку і зміцненню матеріальної бази навчальних і медичних закладів, сфери торгово-побутового обслуговування, клубів, бібліотек, музеїв і обласного музично-драматичного театру.
Саме він сприяв втіленню оригінального проекту генерального директора театру Олександра Книги - «Мельпомена Таврії». Цей міжнародний театральний фестиваль щорічно, майже 20 років поспіль проводиться в Херсоні в останній тиждень травня.
З тих часів пройшло багато років, але нинішнє керівництво театру пам'ятає все це і ніколи не відмовляє Василю Рилєєву - заступнику голови первинної організації ветеранів облдержадміністрації та облвиконкому у проведенні святкових заходів в театрі для пенсіонерів.
За нетривалий час роботи на посаді начальника обласного управління Пенсійного фонду (1998 -1999) Василь Петрович не встиг проявити свій організаторський талант у повній мірі.
Проте в обласному управлінні культури, яке він очолював понад п'яти років (1999 -2005), ним зроблено чимало.
Саме в цей час Херсонщина займала провідні місця в республіці за результатами проведення у столичному палаці «Україна» творчих звітів.
В лютому 2002 року йому було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України».
Василь Петрович був безпосередньо пов'язаний з діяльністю творчих Спілок. Контактував з багатьма відомими поетами, письменниками, журналістами, художниками, діячами культури і мистецтва, такими, як Олесь Гончар, Сергій Баруздін, Євген Матвєєв, Ігор Болгарин.
Особливе місце в його житті зайняла фотографія. Ще, коли він працював на заводі, за його ініціативи було організовано заводський фотоклуб «Клотик», який він і очолив. Він також був учасником і дипломантом багатьох обласних фотовиставок.
З 1992 року - член Національної спілки фотохудожників України. Через рік його обрано відповідальним секретарем, а в квітні 2000 року - головою обласної організації Спілки фотохудожників, якою він керував до 2006 року.
Василь Петрович Рилєєв - учасник і дипломант багатьох всеукраїнських та міжнародних фотовиставок. Має звання «Художник міжнародної федерації фотомистецтва»(AFIAP). З 1996 року - член Національної Спілки журналістів України. Є фотокореспондентом обласної газети «Новий день».
З 2001 року - доцент, а з 2007року професор Київської Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва. Викладав кілька років в Херсонській філії цієї академії.
Ним проведено дві персональні фотовиставки в Києві і три в Херсоні. Він - втор книги «Сила партійного слова», фотоальбомів «Поезія життя», «Подорожні етюди», фотокалендарів, циклу телерадіопередач про видатних діячів культури і мистецтва.
Автор матеріалу знає Василя Петровича Рилєєва майже сорок п’ять років. Разом вчилися на історичному факультеті Одеського державного університету, який закінчили у 1972 році. А далі так склалося, що перший секретар Херсонського обкому Компартії України Іван Олексійович Мозговий в 1976 році прийняв рішення призначити Василя Петровича, який працював тоді заступником завідувача ідеологічного відділу обкому партії, своїм помічником. А на його місце затвердили мене, на той час секретаря Цюрупинського райкому партії. З того часу і почалася наша співпраця. І в подальшому наші шляхи постійно перетиналися, коли я працював під його безпосереднім керівництвом начальником обласного управління по охороні державних таємниць у пресі, а також заступником і начальником обласного управління з питань преси та інформації. Ми обидва - члени ради первинної організації ветеранів обласної державної адміністрації та обласної ради. Наші контакти тривали до його останньго дня. Всьго кілька днів назад ми розмовляли по телефону...
Редакція сайту та автор матеріалу глибоко сумують з приводу передчасної смерті Василя Петровича Рилєєва та висловлюють щирі співчуття рідним, близьким, колегам по роботі та всім, хто його знав.
Юрій АНІСІМОВ
Заслужений журналіст України
