В Херсонському краєзнавчому музеї розповіли, як в Херсон потрапила шабля еміра Бухарського

шабля, емір, бухара, будьонний, фрунзе

Одним з раритетів Херсонського обласного краєзнавчого музея є шабля Бухарського еміра. Клинок цієї парадної зброї з дамаської сталі, руків`я та піхви зі срібла з багатим золотим орнаментом. Зброя виготовлена за формою російської офіцерської шаблі середини XIX сторіччя, але в багато разів перевершує пересічний похідний зразок за розкішшю, вартістю, унікальністю та якістю.

Як же потрапила наша шабля із Бухари аж до Херсона? Між цими містами понад 3 000 км. Почнемо здалеку…

У Бухарі є палац-фортеця Арк – символ величі та непохитності влади емірів. Вік фортеці не встановлений і досі, але відомо, що вже півтори тисячі років тому вона була резиденцію місцевих правителів. За легендою фортецю скільки будували, стільки разів її було зруйновано. Аж поки правитель Бухари не звернувся до мудреців, які порадили побудувати фортецю на семи стовпах, щоб ті були розташовані як зірки у Великий ведмедиці. Від тоді за весь час її було зруйновано лише двічі: 1220 р. воїнами Чингізхана та у 1920 р. Червоною армією (лише після застосування авіації).

Тодішньому еміру Сеїд Мір Мохаммед Алім-хану вдалося втекти, але скрині з дорогоцінним камінням, грошима, золотом, сріблом, зброєю було захоплено. Чи була серед скарбів наша шабля точно невідомо. Проте старійшини міста Бухари вручили її на знак повної покірності командувачу Туркестанським полком М.Фрунзе.

А у листопаді 1920 р. на параді військ у Сімферополі нею було нагороджено С. Будьонного, про що й свідчить гравірування на ній: «С.М. Буденному от Революционного Военного Совета Южного фронта. Симферополь. 23.11.1920».

Шабля довгий час зберігалась у полководця вдома, аж поки у 1957 р. він не дізнався про відновлення музею у Каховці (філія нашого музею) та не вирішив її подарувати. Так вона стала окрасою нашої колекції.

Як же склалась доля самого еміра? Йому вдалося втекти до Афганістану і перевезти із собою значну частину своєї казни. Аж до самої смерті у 1942 р. вів безбідне існування. Його дітям народженим до втечі пощастило менше – він не зміг їх вивести. Вже в еміграції у нього народилося ще 12 синів та 10 дочок, які зараз живуть по всьому світу.

© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон