Важлива бесіда із господинею «картинної галереї», що на стіні колишніх «Трудрезервів». Познайомився також з напрочуд активною херсонкою, пані Маргаритою: вона мріє про відкриття кафе для дідусів та бабусь - еліти міста, відродження лазні на вулиці Петренка, красиві малюнки на стінах будинків, спаплюжених дикими графіті (чом би не влаштувати художнє змагання краси та дикунства?), переживає за Суворовську...
За порадою пані Маргарити, знайшов художні «фрески» херсонських самодіяльних художників на стінах та склепінні старої арки (ініціатива Terra Futura!)...
Старожили на лавках, звична гра вуличних музикантів, пиріжки-перекуси, вітання та бесіди друзів, перші велосипедисти, юні матусі з дітлахами...
Симпатичні та енергійні молоді люди у будинку з атлантами: чекаймо на туристичний бум!
Як завжди, притягує галерея «Синій кіт», а тут же який емоційний сплеск – сонячний і вдячний малярський дарунок учнів своєму Вчителеві – Анатолію Леонідовичу Сліпичу!..
Як же контрастують сусідні стіни – галереї «Синій кіт» та ТРЦ «Суворовський»! Тендітна краса дитячої художньої творчості й владне та архітектурне варварство...
У багатьох городян на вустах запитання: що буде з «Суворовським», адже він майже зовсім порожній та неухильно руйнується. Без каяття тут, мабуть, не обійтися. А робити ж треба ж щось...
Треба добре і добре подумати – міській та обласній владі, архітекторам, громадянам. Нової руїни Суворовська не переживе. Подумалось зовсім фантастичне: власник будинку передає цю споруду у комунальну власність, а місто пускає сюди всіх творчо-безпритульних. Палац творчості? Кіноцентр?... Були ж колись меценати, які лишили по собі вдячну пам'ять? Потрібен покаянний дарунок.
Суворовська травмована, недоглянута, «не ретушована», але, як і в усі роки, ностальгійно-притягальна. Серце міста вимагає посиленої терапії.
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО
