На Херсонщині: Розбій серед білого дня

На Херсонщині: Розбій серед білого дня
Відчуваючи безкарність, молодики у «балаклавах» показують своє геройство не на Донбасі, а в глибокому тилу. А що ж міліція?

Ця історія, з повних щік роздмухана замовленими телевізійниками і всеїдними Інтернет - виданнями, облетіла ледь не всю Україну. Хоча цей обліт «смаженої качки» особливого відголосу так і не набув. Чому? Тому що неприкрита брехня «правдолюбців» витикалася, як шило з мішка.

Очікувалося, що правоохоронні органи Білозерського району цю брехню розвінчають і «випишуть» кожному учасникові форменого розбою по заслузі, на ділі довівши свій високий професіоналізм. Та ось уже майже 5 місяців від того серпневого розбійництва минуло, а крапки в цій ганебній справі так і не поставлено.

«Страсна п'ятниця»

Тієї останньої серпневої п'ятниці у слов'янському світі відзначалося свято Спаса Нерукотворного. Про цей день пращури наші казали: «Третій Спас — хліба припас». Зазвичай, до цього дня селяни закінчували збирання хлібів, пекли паляниці й пироги з борошна нового урожаю, святили криниці...

І поки десь по хатах переламували теплі буханці й пили свячену воду, саме невідомі влаштовували у соняшниковому полі під Музиківкою показову «битву за врожай».

Невідомих жниварів благословляли на обніжку, у недорубаній лісосмузі, зо два десятки селянок. Позуючи перед найнятою телекамерою, коротко підстрижена жінка, схожа на робфаківку 1930-х років, мов пописаному, метала в об'єктив гнівні слова: «Захопив землю... самовільно засіяв... збирає щедрі врожаї...».

У лісосмузі — телесесія, а в полі — баталія!

...О цій зимовій порі стоїмо з власниками паїв на тому ж самому полі, де й відбулася «битва за урожай». ...П'ять місяців, вважай, пролетіло, а стоїть така картина в очах селян: пилюка над «Акросами»... Третій Спас... матюччя... балаклави... Не підходь, бо знищу!

— Я на фермі роблю і тут овець пасу, — згадує Анна Цабенько. — Жену, значить, я вівці отако. Аж тут пригналися комбайни. За ними — ціла купа людей, якісь кореспонденти... Машини дорогущі... Флаги «Правого сектору». Я, значить, пасу, а якісь люди убирають соняшник. Побачили мене і почали комбайнами їхати на овець. Боже, що ж це робиться?! Комбайн розвернувся, а там стоять воєнні в масках чорних, в балаклавах. І з автоматами. Я завернула вівці й тікати. Питаю у шофера, який за урожаєм приїхав: «Що ж це робиться? Війна почалася чи що?». А він говорить: «Це «Правий сектор». Лучче, бабо, тікай...». Тоді наші трактористи поприїжджали. Почали трактористів бити.

— Чим?

— Шокерами.

— Невже?!

— А що ви думали, да! — пристає до розмови механізатор Василь Сокащук. — Три удари в голову — і молодий здоровий хлопець упав, як підкошений.

— Я тоді теж приїхав на поле і став отако трактором, — каже Анатолій Власенко. — Налетіли, вирвали у трактора двері і мене шокером ударили. Добре, що у хлопця здоров'я крепке. Йому разів з п'ять шокером всунули. Якби мені, я б, мабуть, не видержав.

— Руку після тих шокерів у хлопця як ножом порізало, — уточнює пенсіонерка Варвара Яцюк.

— А що у вас міліції в районі немає? — запитую.

— А хто його знає?.. — відповідають разом. — Міліція приїхала на тік до того хлопця, якого шокером по¬товкли, і сказала йому: «Лучче не пиши ніяких заяв...».

— Повелися ті грабіжники, як ведмідь на пасіці. І управи на цього ведмедя в районі немає!

Що ж розбудило «ведмедя»?

У того клишоногого є офіційна назва — «Аврора». Підприємство це, кажуть, зареєстроване десь у сусідній Миколаївській області і до обробітку землі має відношення не більше, ніж ведмідь до тієї «Аврори», що стрелила у революційному 1917-му холостим зарядом.

Тільки правоохоронні та контролюючі органи (а вони ж у Білозерському районі мають бути) можуть певніше сказати, чим те підприємство займається. Подейкують, що у статуті тієї «Аврори» землеробства і близько немає. Бо займається, буцімто, демонтажем ферм, гаражів, заводів, іншої спадщини соціалізму. А земля? Тут, як у тій приказці: «Люди беруть, а чого б нам не взяти?..»

Походили по селу, поговорили з пайовиками, золоті гори наобіцяли, аякже! І довірливі музиківці вдарили з «аврорівцями» по руках. Кажуть, в ту мить вони були такими щасливими, що забули про «дрібницю» — офіційно укласти договори з ділками на оренду землі.

Далекосяжне керівництво «Аврори», схоже, на цю забудькуватість, а ще юридичну малограмотність музиківських селян і розраховувало. Головне, застовпити наділи, а там і земельку дозволять продавати...

Взявши землю, «Аврора» на радість музиківським чортополохам чомусь не поспішала її обробляти. Там, де мала б ступати нога людини, виднілися заячі та собачі, а може, й вовчі, сліди...

Повз ці «прерії» часто проїжджав засновник ФГ «Сапфір-Агро» (свій же, з музиківських) Сергій Сорокунський, людина, чого тут соромитися, підприємлива. Проїжджав — і про себе: «Хіба ж можна так над землею знущатися?

І над людьми?..». А дізнавшись, що «Аврора» офіційно ніяких договорів на оренду цих прерій не уклала, підприємець вирішив учинити так, як учинив би на його місці кожен дбайливий господар — офіційно оформити оренду і почати обробляти землю. Землю, на якій трудилося не одне покоління його земляків і в бутність радгоспу «Маяк» не дозволяло такої наруги над нею. Та й то: саме на цьому полі наділи батьків Сергія Сорокунського, тещі, тестя, жінчиного брата...

«Чужих» там було 15 чи 20 гектарів землі — не більше», — уточнить пізніше засновник ФГ «Сапфір-Агро».

Селяни, з якими я розмовляв на «полі розбою», підтверджують:

— Ніхто до приходу Сорокунського до цієї землі навіть не навідувався. Кілька років поле стояло у бур'янах. Вовків не бачили, а зайці були. І мисливці ходили, аякже!

— Коли треба було сіяти, культивувати, бур'яни проривати, нікого не було. А як тільки дозрів урожай, і урожай непоганий, — на тобі, налетіли! — обурюються співрозмовники.

«За словами юриста...»

Комбайни «Аврори» в супроводі правого чи лівого «сектору» молотять, а ображені долею власники земельних паїв різали на телекамеру «правду-матінку» (дозволю взяти це слово у лапки):

«Ніхто нас не питав і не попереджав. Наші землі просто взяли і засіяли. Він (Сорокунський. — прим. В. П.) не укладав із нами ніяких договорів оренди. Яке він має право самовільно засівати наші землі? Він що, другий Путін?! Я ж не лізу до нього у двір, на його город...».

Згадали музиківці при цьому і свого сільського голову Олександра Лейбзона: «Ми ходили до голови Музиківської сільради, говорили йому, скаржилися. Він сказав нам: можете звертатися, куди хочете, у Сорокунського зв'язки, він депутат обласної ради, тому нічого ви зробити не зможете».

Закадровий голос кореспондента підтакував: «За словами юриста, до якого по допомогу звернулося 70 жителів Музиківки, ФГ «Сапфір-Агро» з 2012 року незаконно, без реєстрації договорів оренди використовує земельні ділянки людей. «Земельні податки за людей, звичайно ж, ніхто не платив, держава також не отримувала нічого від «Сапфір-Агро».

«За словами юриста, у травні цього року (2014-го. — В. П.) пайовики отримали від податкової інспекції повідомлення про зобов'язання сплатити земельний податок, — вів далі телерепортер. — Мешканці Музиківки написали заяву в міліцію, яка відкрила кримінальне провадження за фактом незаконного використання земельних паїв фермерським господарством «Сапфір-Агро». А поки міліція розбирається, пайовики 29 серпня вирішили відшкодувати завданий їм збиток, зібравши цьогорічний врожай, який виріс на їхній землі. Допомогли їм у цьому люди у камуфляжі і балаклавах, які виконували функції охорони. При цьому пайовики розповіли, що знайшли нового орендаря і навіть уклали з ним договори».

А ось як коментує події, що сталися у Музиківці, сільський голова Олександр Лейбзон:

— Це розбій самий натуральний! А твердження, що до мене хтось приходив зі скаргою на Сорокунського про те, що він чиюсь землю самочинно забрав, дурниці. Сергій Миколайович, вважайте, єдиний підприємець у селі, хто чимало робить для людей. І клуб завдяки йому в Музиківці є, і швидка допомога. Він і школі допомагає, і дитячому садку... І ніхто з пайовиків не скаржиться, що він орендну плату не платить.

— Відчувається, що отих жіночок, що на телекамеру розказували, підговорили...

— Не підговорили — їх купили! А щодо землі, яку Сорокунський начебто захопив, скажу таке: якби він цю землю не обробив і не засіяв, то всяка нечисть летіла б на сусідні поля.

«Треба землю Повертати до життя»

Щасливчиком Сергія Сорокунського, засновника ФГ «Сапфір-Агро», депутата обласної ради, не назвеш, хоч йому багато хто заздрить: «Хазяїн!..». Манни небесної над його землею теж поки що не помічено. Почалося з труднощів.

— Своє господарство ми організували у 2011-му, взяли землю в оренду, — говорить співбесідник. — Перший рік господарювання на ній вийшов невдалим — усе висохло. Довелося хліб і солому на паї завозити з інших районів. І другий рік теж не вдався. Знову погані погодні умови. І не тільки. Причина недороду в тому, що земля не оброблялася роки й роки, тому не змогли її привести до тями. Не бур'яни стояли — ліс! Заїдеш машиною — машини не видно. Знущалися над землею. Одначе ми з людьми повністю розрахувалися, взявши кредит.

Хто справді знає землю, той знає, що за рік цю пореформену «цілину» не піднімеш...

— Треба щонайменше три роки, щоб повернути родючість. Торік ми на площі 500 гектарів внесли гній, переорали... Повертаємося до дідівських технологій, бо без гною на такій землі, як у нас, діла не буде. Треба землю нашу повернути до життя. А на це піде років п'ять. Плануємо щороку угноювати по півтисячі гектарів.

— А як минулий рік?

— Знову видався важким, точніше — дуже важким. Зернові вродили більш-менш. Хоч у людей урожайність була по 50—60 центнерів з гектара, а ми зібрали по 25. Але це перший зібраний врожай за три роки!

— Витрати окупилися?

— Де там!

— А як із соняшником?

— Соняшник по всій області не вродив. Види на врожай у нас були непогані, бо сіяли високоякісним насінням, яке обійшлося нам дорого — по 190 доларів на кожних три гектари. І результат вийшов хороший. Але так трапилося, що урожай скосили інші — бандити.

— Ця земля була ваша?

— Тут історія така. Якісь фірмачі приїхали у село, почали набирати у людей земельні паї. Землю взяли, але не обробляли і людям за неї не платили. Виявилося, що й документально договори оренди ні з ким оформлені не були. Ми ж, дізнавшись про таке неподобство, договори такі уклали й зареєстрували, як належить. І засіяли поле. Та коли дозрів соняшник, так званий орендар (а це підприємство «Аврора») прокинувся. Перед розбоєм почали селянам роздавати гроші — кому 500, кому 1000 гривень. Щоб мовчали. І договори оренди взялися оформляти заднім числом прямо біля комбайнів. До речі, ці договори, як виявили правоохоронці, і по сьогодні ні в земресурсах, ні в управлінні юстиції не зареєстровані.

Розбійники (іншого слова я підібрати не можу) вибрали найкращі поля, де види на врожай показували, що буде мінімум по 15—20 центнерів зерна, і пішли косити. Косили кримінальні елементи, яких такі ж підтримали. Серед білого дня грабіжники вкрали у нас як мінімум два мільйони гривень.

— І що, ви до міліції не зверталися?

— Зверталися, і не раз! У міліції до того, що сталося, немає ніякого ні інтересу, ні сумління, ні професійного самолюбства. Таке враження, що або вигороджують злочинців, або в долі з ними. Приїхали, подивилися — і що? Записали у протоколі: скосили 50 гектарів, а не 250, як було фактично. Питається: за яким таким законом сам начальник УБЕЗ дозволив косити і вивозити силою відібраний урожай? Порушили карну справу: стаття 185 частина друга — крадіжка. Яка ж це крадіжка? Це ж грабіж! А за грабіж передбачена інша стаття, тяжка. А у підсумку зараз цією справою ніхто, відчувається, не займається.

— Я поставив запитання начальникові слідчого відділу: «Чому не приїхала опергрупа, яка мала б оточити злочинців, зупинити грабіж, заарештувати їх до з'ясування всіх обставин? — говорить товариш Сергія Сорокунського Володимир Капелюшник, теж депутат обласної ради. — Нікому нічого не треба!

Так триватиме доти, доки українська (і білозерська в даному випадку) міліція не очиститься від скверни. Чи вже, може, очистилася на виїзній «атестації» у полі під Музиківкою?..

Василь ПІДДУБНЯК,
власкор газети «Сільські вісті» — для «Нового дня»
«Новый день» №6(5157) 05.02.2015

© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів