Розмов ведеться безліч та більшість з них – пустопорожні балачки.
Почнемо з того, що чинного ректора ХДУ, професора Олександра Ходосовцева звільнили у травні 2014 року, після того, як у нього закінчився Контракт, який було з ним укладено Міністерством науки і освіти на 2 роки.
Звільнення стало причиною першої «гучної» хвилі. Ходосовцева звинуватили у тому, що він незаконно нарахував собі додаткові виплати у досить солідному розмірі та здійснив їх без «узгодження» з Міністерством. З цього приводу було складено навіть протокол «Про корупцію».
Що ж на ділі? Всього лише те, що ректорові, відповідно до ч.2, ст.83 Кодексу законів про працю, була нарахована та виплачена «грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки»...
На наше прохання ситуацію коментує Сергій Ковальов, юрист, управляючий партнер юридичної фірми «Ковальов і партнери»: «При звільненні з роботи, в останній робочий день, з працівником проводиться повний розрахунок з виплатою йому всіх належних компенсацій. Для виплат компенсацій за невикористану відпустку, непотрібні додаткові накази та розпорядження, ця виплата врегульована чинним КЗпП, і є обов'язковою для всіх підприємств та установ України незалежно від форми власності. В останній робочий день роботодавець зобов'язаний здійснити всі виплати та видати працівникові трудову книжку, в якій вказується номер наказу та підстави, відповідно до КЗпП щодо його звільнення. Якщо у підприємства є претензії до працівника, то вони вирішуються відповідно до чинного законодавства».
Чому Ходосовцева намагалися зробити «корупціонером»? Можливо тому, що він збирається балотуватися на посаду ректора? Якби у Міністерстві були переконані, що Ходосовцев «корупціонер», то тоді б його не призначили в.о. ректора.
Чому розгортається така «вакханалія»?
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМУ...
Посада ректора одного з провідних вишів не тільки Херсонщини але й України, це не тільки престижно, але й... прибутково?
ХДУ це не тільки десятки тисяч студентів та тисячі співробітників, це й сотні тисяч квадратних метрів житлових площ у гуртожитках; десятки тисяч квадратних метрів навчальних аудиторій; кілька сотень гектарів землі в Херсоні та на узбережжі Чорного моря; профілакторій; дендрологічний парк (читайте – кілька десятків гектарів землі у найпривабливішому комерційному місці обласного центру, по Миколаївському шосе); земельні ділянки в центрі міста під навчальними корпусами на розі пр. Ушакова та вул. Перекопській. Одним словом – є де розгулятися людині при мізках і відповідній спритності.
За нашою інформацією професор Ходосовцев (як свого часу і професор Мішуков), відмовився від кількох «привабливих» пропозицій зокрема щодо передачі у «оренду» будівель в центрі міста та на узбережжі моря...
Наприкінці минулого року, за його ініціативою, працівники університету направили відкритий лист Президентові України Порошенко з вимогою втрутитися у ситуацію, яка склалася навколо комплексу «Буревісник», який розташований на першій береговій лінії, у селищі Лазурне (берег Чорного моря), як відповідь на дії деяких «прихватизаторів»...
«Ботанік» (доктор біологічних наук, професор), як його називають у певних колах, виявився не таким вже й «ботаном», а проявив себе як особа, яка має «зуби».
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ...
Не можу сказати, що особисто я був у захвати від того, коли Ходосовцев переміг на минулих виборах... Але, ситуацію слід сприймати такою, якою вона є...
Чи виграв університет від того, що Ходосовцев два роки був ректором... Хочеться вірити, що не програв. Хоча, останні роки в університеті тривають процеси, які, як на мене, не красять цей навчальний заклад. Втім, це тема окремої розмови.
Те, що в університеті, після передчасної смерті колишнього ректора ХДУ професора Олега Мішукова йдуть «війни» за лідерство не секрет. Там існують «групи», «кружки за інтересами», «партійні ложі», про які знають всі, хоча воліють не говорити про це у голос. Навчальний заклад такого масштабу, це не дитячий майданчик, де дітки граються у пасочки (знаю це не за плітками, сам до недавнього часу був людиною, яка відпрацювала в універі 15 років за сумісництвом), іноді це нагадує серпентарій, а іноді пустелю, у якій виживає сильніший.
ПИТАННЯ ДНЯ
Хто буде новим ректором? Хто займатиме крісло № 1 наступні 5 років?
Не збираюся виносити на обговорення широкого загалу весь бруд про який знаю. Тим більше не збираюся когось хвалити чи «купати» у багнюці, спробую оперувати виключно фактами і будувати логічні припущення.
Факт 1 – звільнення
16 січня, стало офіційно відомо, що Міністр підписав Наказ, яким звільнив Ходосовцева з посади, без будь-яких пояснень. Чого б це? Сам Олександр Євгенович, під час засідання вченої ради, а потім і прес-конференції пов'язав це із тим, що ось-ось оголосять про проведення конкурсу на посаду ректора, а він збирається висувати свою кандидатуру. Міністр діяв на упередження, і аби майбутній претендент на «тиснув» на колектив – звільнив його? Чи хтось, хто має вихід на Міністра, намагається у такий спосіб позбутися сильного конкурента? Особисто я мало вірю у «альтруїзм», тим більше володіючи ситуацією навколо виборчого процесу. Втім, ми домовилися жодного бруду.
Звільнення ректора потягнуло за собою ланцюгову реакцію, на що, скоріш за все й розраховувати її організатори.
ФАКТ 2 – вчена рада ХДУ залишилася без «голови»
За старим Законом «Про вищу освіту» посаду голови ради, автоматично, за посадою обіймав ректор. Відповідно до Закону, за яким живуть виші сьогодні, «головою ради може бути будь-який науковець, який є її членом, і який обирається шляхом таємного голосування на період чинності ради».
У зв'язку із тим, що 19 січня був останнім робочим днем чинного в.о. ректора (а отже голови ради), було вирішено провести її позачергове засідання, і обрати нового голову.
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМУ
Навіщо було так поспішати? Чому не почекати до планового засідання? Особисто для себе відповіді на це питання я так і не знайшов. Мабуть, за задумом, треба було вчинити саме так...
До речі, під час засідання Ради деякі її члени задавалися питаннями: навіщо так поспішати; навіщо переобирати Ходосовцева взагалі, якщо він може продовжувати головувати.
Пояснення звучали так: в.о. ректора звільнено, а отже звільнилася і посада, у зв'язку із тим, що голову ради ще жодного разу не обирали.
ФАКТ 3 – засідання вченої ради
... З'ясувавши загальні питання, присутні перейшли до процесу висування кандидатур.
Професор, декан факультету фізичного виховання та спорту Борис Кедровський запропонував кандидатуру професора Ходосовцева, вважаючи, що людина, яка у продовж кількох років була при цій посаді, і як науковець, і як керівник буде й надалі (не залежно від того оберуть його ректором чи ні) вправно та компетентно керувати цим поважним органом університету.
Професор, декан факультету дошкільної та початкової освіти Любов Петухова, внесла кандидатуру професора Володимира Олексенко (декана факультету філології та журналістики), охарактеризувавши його як людину та науковця. Свою промову Любов Євгенівна закінчила фразою: «Кращої кандидатури й шукати годі».
Та чи погодилися з її думкою колеги?..
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМУ
Слід сказати, що ці «позапланові» вибори на вченій раді були не прості. Вони мали подвійне значення і дуже глибокий підтекст. Вибори мали показати чи має професор Ходосовцев підтримку в університеті, чи його «пісенька проспівана».
ФАКТ 4 – голосування
Виявилося, що це була далеко не «лебедина пісня» Ходосовцева, а з думкою професора Петухової не погоджується абсолютна більшість членів ради.
За підсумками таємного голосування, головою вченої ради став професор Олександр Ходосовцев. «За» його кандидатуру висловилися – 44 (з 68 присутніх) члени ради, «проти» – 19, ще – 5 бюлетенів лічильна комісія визнала «зіпсованими». Виходить, що панові Олексенку (а отже певному напрямку в університеті) довіряє тільки – 27,9%, а професорові Ходосовцеву – 64,7%. Переконлива перемога.
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМУ
Чи можна вважати результат що є, «репетицією» «великих виборів», які відбудуться в університеті згодом? Хто його знає. Єдине, що можу дозволити собі сказати, так це те, що результат є певним покажчиком перед виборами.
ПЛІТКИ, ЧУТКИ, ДОМИСЛИ
Тепер давайте розбиратися із чутками щодо організації і проведення конкурсу, опираючись виключно на Закон України «Про вищу освіту».
1. Термін
Відповідно до ч. 1, ст. 42, у разі дострокового припинення повноважень попереднього керівника вищого навчального закладу, засновник (уповноважений орган) має тиждень для того, аби оголосити про проведення конкурсу.
Відповідь на перше питання: коли мають оголосити конкурс? Враховуючи, що звільнення Ходосовцева датовано 19 січня, отже оголошення про проведення конкурсу мало бути видане не пізніше 26 січня.
ФАКТ
20 січня офіційно оголошено про початок конкурсу.
Починаючи від цієї дати (20.01.15р.), у претендентів є два місяці (ч.2, ст. 42), для подання документів.
Відповідь на друге питання: коли припинять прийом документів – у п'ятницю, 20 березня, 2015 року.
Далі, відповідно до ч. 2, ст. 42, у засновника є 10 днів для подання кандидатур претендентів.
Відповідь на третє питання: коли мають бути подані кандидатури для участі у конкурсі до університету) – 30 березня, 2015 року (не пізніше).
Відповідь на четверте питання: коли мають відбутися вибори ректора – 31 березня (не пізніше). Пізніше їх проводити неможливо – забороняє Закон. Я порахував максимальні терміні. Якщо у Міністерстві поквапляться, то вибори можуть відбутися вже в останню декаду березня (а зовсім не квітня, як про це пліткують).
2. Хто може бути претендентом
Відповідно до ч. 1, ст. 42, це має бути: громадяни України, який володіє державною мовою, має вчене звання (кандидат, доктор наук) та науковий ступень (доцент, професор), і стаж роботи науково-педагогічного працівника не менше 10 років. Будь-яких інших умов чи обмежень Закон не висуває.
3. Хто має право обирати
Відповідно до абз. 4, ч. 2, ст. 42, це можуть бути:
- всі наукові, науково-педагогічні та педагогічні штатні працівники вишу (але не менше 75%);
- представники з числа інших штатних працівників (технічний персонал вишу), які обираються відповідними працівниками шляхом прямих, таємних виборів (до 10%);
- виборні представники з числа студентів (але не менше 15%), які обираються студентами шляхом прямих, таємних виборів.
4. У якому випадку вибори відбудуться
Якщо, відповідно до абз. 6, ч. 2, ст. 42, у виборах візьме участь 50% + 1 особа від тих, хто має право брати участь у голосуванні.
5. Хто буде обраним?
Відповідно до абз. 7, ч. 2, ст. 42, переможцем стане той, хто набере 50% + 1 голос від тих, хто має право брати участь у голосуванні.
МОЖЛИВІ РИЗИКИ
Говоримо про ті проблеми, які є у законі та ті, які формують «зацікавлені особи».
РИЗИК 1. Якщо у Міністерстві пропустять терміни, які закладені у Закон, то тим самим закладуть підвалини для оскарження через суд результатів голосування, або визнання виборів такими, що не відбулися.
РИЗИК 2. Активно ходять чутки, і з цього приводу начебто існують якісь роз'яснення Міністерства науки і освіти, що участь у виборчому процесі можуть брати тільки ті особи, які працюють в університеті штатно. Юристи переконують: абсурдне судження. В Законі про це немає жодного слова, а будь-які роз'яснення чи зауваження Міністерства, не можуть бути вищими за Закон.
Отже, всі розмови про те, що це повинна бути виключно людина, яка працює у конкретному виші, чи має якісь рекомендації – не проходять. Балачки.
РИЗИК 3. В університеті працює приблизно 1000 науково-педагогічних працівників, і всі вони, відповідно до Закону мають право брати участь у голосуванні, але їх повинно бути неменше як 75%, а отже мінімум 750 осіб.
Тут проблема, на яку немає відповіді, і яка в решіт-решт може призвести до плачевного результату.
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ
Здається, що Херсонський державний стане одним з перших майданчиків на якому будуть відпрацьовувати на практиці новий закон. І здається мені, що нам «пощастило» стати тими, хто буде відкривати всю недолугість цього закону.
Аналізуючи Закон ми знайшли щонайменше 5 «дірок», які дозволять вибори проводити найближчі 5 років.
«Дірка» перша
Як виконати норму, що всі науковці «мають право»? Тільки в один спосіб – запросити їх всіх взяти участь у голосуванні. Отже, неможна вводити квоти. Адже, якщо хоч одній людині заборонити голосувати (на підставі квот), то завтра вона звернеться до суду і виграє його на рахунок «раз», адже будуть порушені її права (Закон безапеляційно вказує, що це право належить всім).
«Дірка» друга
Що буде, якщо участь у голосуванні візьме менше 75% категорії? Прямої відповіді немає. Але, за аналогією права, якщо не витримано норму закону (а він каже не менше 75%), то буде вважатися, що закон порушений. А, отже, вибори будуть вважатися такими, що не відбулися. І що тоді? Все починати з початку. З якого моменту: голосування, висування, подання кандидатур? Той, хто писав цю норму, здається про таке навіть і не думав. Дарма. Суттєва прогалина.
«Дірка» третя
Зрив голосування. Чи можна зірвати голосування? Елементарно! Всі ми чудово знаємо, як важко бути незалежним від свого керівника, і робити щось відповідно до букви закону, а не його забаганок. У навчальних закладах залежність шалена. Не вірте тим, хто скаже, що викладачі вишів – вчені люди, і що вони вільні у своїх діях. Викладачі залежні від завідувачів кафедр, завідувачі від деканів, декани від ректора...
Для того, аби «зірвати» вибори у виші навіть не треба організовувати контроль з фотографуванням бюлетеня у кабінці для таємного голосування. Достатньо натякнути підлеглому, що він «не хоче» брати участь у голосуванні, інакше... «навантаження», «контроль», «провини», «запізнення», «не проходження атестації»... одним словом декан організує стільки «неприємностей», що й уявити собі важко.
А тепер уявіть собі, якщо у протиборство вступають люди, які стоять трохи вище за рангом – проректори, або треті особи, які мають можливість тиснути на тих, хто приймає рішення. Добре, якщо протистояння буде приблизно 50 на 50. Тоді і одна й інша сторони будуть зацікавлені у тому, аби людей прийшло якомога більше, і тоді є шанс назбирати голоси. А якщо це не так?
Приклад Ходосовцева: у нього понад 60% голосів. Але це не значить, що всі ризикнуть піти голосувати, якщо хтось «переконливо» порадить цього не робити.
«Дірка» четверта
«Технічні працівники». Їх повинно бути до 10%, а отже «не більше». Тут на перший погляд все просто: між службами пропорційно до кількості людей розподіляється квота, і відповідно до неї обираються ті, хто буде голосувати.
Але, й тут є «але». Що буде якщо той, кого обрали голосувати не прийде? Є й більш суттєве питання: від імені кого він буде голосувати? Свого чи тих, кого представляє? А якщо оберуть людину (прямим таємним голосуванням), яка проти того, за кого більшість? Або, в останню мить «голосувальник» «змінить» свою прихильність, і проголосує не так, як йому «делегує» повноваження група? І тут можна вплинути на представника підрозділу, якщо керівник не сходиться у думці із думкою колективу...
«Дірка» п'ята
Найжахливіша – студенти!
На сьогодні у ХДУ навчається 10 тисяч студентів. Отже, участь у голосуванні мають право взяти не менше 15%, т.т. це 1 500 осіб. Як їх визначити? Квотний спосіб – відповідь на поверхні. Та, не все так просто, як здається.
Саме тут починаються суттєві проблеми, яких вистачить на кілька років судових процесів.
По-перше, Закон говорить «не менше», а отже, їх може бути більше.
Ситуація: студента «А» не обрали для участі у голосуванні. Виходить, що його право попрано, адже, за аналогією, якщо Закон не носить «преривальної» дії, то він має на увазі, що всі інші мають на це право. А отже, участь у голосуванні можуть взяти всі студенти університету. Виходить, що участь у голосуванні можуть взяти 10 тисяч студентів. Як тоді визначати переможця?
По-друге, як бути із студентами заочної форми навчання?
Якщо студента-заочника «Б» не запросили до участі у голосуванні (або щонайменше для розподілу квот), а він хоче голосувати, то виходить, що його права порушено. Закон не говорить жодного слова про форму навчання. Натомість той самий Закон визначає, що всі, хто зараховані для навчання є – студентами. Як бути? Відповідь не дасть будь-хто, окрім законодавця.
От і маємо, якщо хтось із студентів-заочників захоче відстоювати свої права, то він їх відстоїть у суді. Здається в ХДУ навчається щось біля 3 тисяч заочників... Скільки можна організувати заяв? У продовж років... Це ж не Закон «Про вибори» нардепів чи президента, тут немає жодного терміну давності. Заяви можна подавати із завидною постійністю, варто лише знайти заочника, який за «трієчку» буде писати заяв стільки... скільки буде стояти у черзі за дипломом...
По-третє, що буде, якщо участь у голосуванні візьмуть менше 15% студентів? Вибори будуть вважатися такими що не відбулися? Колізія. Три чинники, які між собою не стикуються: Перший: Закон вимагає «не менше». Другий: Закон припускає, що може бути більше. Третій: Закон не визначає, що буде, якщо буде не так, як сказано.
І, головна проблема. Як ви розумієте, організувати голосування студентів як «за» та і «проти» конкретної особи елементарно: «Фото з телефону в деканат!». Хтось ризикне зв'язуватися із деканом горлопаном та самодуром? Але, є ще простіший варіант: зробити так, аби студенти не з'явився у день проведення голосування! На «варту» біля входу заступає заступник декана, який фіксує вхід – вихід... Хто захоче залишитися без стипендії чи отримати «хвости» по всіх предметах, які тільки є на факультеті?
Про яку демократію у навчальному закладі взагалі може йти мова? Блеф!.
РИЗИК 4. Процедура голосування
По-перше, законодавцем невизначено форму та формат проведення виборчого процесу:
1. Як, у який спосіб, хто організовує зустрічі кандидатів з трудовим колективом та студентами;
2. Хто контролює процес об'єктивності та неупередженості по відношенню до кандидатів з боку керівництва вишу (якщо хтось із керівників має лояльне ставлення до когось із претендентів, то інші можуть «сушити весла» вже на березі);
3. В який спосіб відбувається агітація, хто, коли, як може її проводити?
По-друге, питання щодо організації голосування:
хто його проводить;
якими чином утворюється лічильна комісія;
як туди делегуються представники кандидатів;
хто впорядковує її роботу;
хто визначає коли, як, де, у який спосіб, скільки друкувати бюлетенів;
хто здійснює контроль друку;
хто веде підрахунок голосів;
хто встановлює результати;
хто контролює процес голосування, підбиття підсумків?
Тут можна послатися на п. 4, ст. 42 Закону, де мова йде про те, що «Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи, порядку обрання керівника вищого навчального закладу... затверджуються Кабінетом Міністрів України». Але, рекомендації це не Закон, їх можна тлумачити так, як заманеться, а тому й тут питань до законодавця безліч.
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМУ
Здається, що й тут ХДУ стане полігоном відпрацювання системи, а отже помилок буде безліч, а як наслідок і привидів для відміни результатів голосування.
По-третє, не визначено питання самого голосування: де, коли, як, у який спосіб воно буде відбуватися?
По-четверте, враховуючи, що участь у голосування в ХДУ потенційно можуть взяти від 2 500 до 11 000 тисяч осіб, то слід створювати повноформатну територіальну виборчу комісію, яка й буде займатися організацією процесу: реєстрацією кандидатів (за поданням Міністерства); спостереженням за процесом агітації та реклами; створювати дільничні виборчі комісії (у приміщенні університету має бути щонайменше дві виборчі дільниці (за аналогією із загальнодержавними виборами); друкувати бюлетені; встановлювати та оприлюднювати результати.
От і виходить, що полігон по практичному відпрацюванню недолугого Закону «Про вищу освіту» у аспекті виборів ректора – запущено. Чекаємо результатів.
Корупційна складова закладена. Хто з претендентів, або наближений до того, хто «замовляє музику» нею скористується? Дізнаємося дуже скоро.
Готуйся університет, тепер тобі не до науки й навчання, тепер ти став повноправним об'єктом «тиску», «шантажу», «підкупу» та «чвар»... Тримайся, друже – ти перший, але точно не останній...
Сергій ОСОЛОДКІН
