Відродити славу аграрної Херсонщини та життя на селі

На переконання експертів, рушієм посткризової економіки України стане аграрний сектор. Адже саме за рахунок сільського господарства, яке демонструє динамічний розвиток, можна перекрити спад промислового виробництва.

Та чи справді тема села виходить на головні позиції в політиці держави, - про це поговоримо з народним депутатом, кандидатом в народні депутати України Миколою Дмитруком.

- Миколо Іллічу, динамічний розвиток сільського господарства чия заслуга?

- Тільки ліниві не говорять про високі врожаї і про те, наскільки це добре для українського ринку. А подумайте, що ховається за цими звітами – тяжка праця простого трудівника, важкі роздуми сільгосптоваровиробників - чи вистачить коштів для наступного врожаю та їх ювелірне балансування на межі між банкрутством і розвитком. Щодо влади, то вона продовжує дивитися на агробізнес лише, як на придаток, з якого ще можна викачувати гроші. Тож розвивається агросектор скоріше всупереч, а не завдяки державній політиці. У нас з легкістю аграріям, які обмацали кожну грудку землі на своєму полі, нав'язують пропозиції й закони ті, кому чужі й незрозумілі сільські проблеми.

Свідченням тому є, хоч би листи, які я отримую, як народний депутат України. Нещодавно до мене звернулися сільгоспвиробники Горностаївського району. Вони висловлюються проти рішення Кабміну, в якому йдеться про скасування пільгового ПДВ для сільгоспвиробників, які орендують більше 3 тисяч га землі або мають валову реалізацію понад 20 мільйонів гривень. Під цим зверненням міг би підписатися будь-хто з аграріїв мого округу та й області в цілому - це питання турбує і великих, і малих сільгоспвиробників.

Адже зі скасуванням ПДВ, аби втриматися на плаву, вони мають або зменшувати площі орендованих земель, або не отримувати високих врожаїв. Загалом, така ініціатива Уряду відбиває у сільгосптоваровиробників бажання запроваджувати сучасні технології – це з одного боку, а з іншого – призведе до зменшення кількості робочих місць, зубожіння людей, які обробляють землю і втрати бюджетних відрахувань. Фіксований сільгопподаток, чи не єдина пільга, яку аграрії ще мають від держави.

В останні роки він давав можливість їм втримуватися на плаву і навіть розвиватися. А зараз, на фоні стрімкого зростання цін на паливо, добрива, і з огляду на валютну складову у витратах, такий крок практично поховає більшість господарств, інші підуть у тінь, а в результаті це вдарить по економіці країни. Тож, якщо ця псевдо-пропозиція Кабміну буде запроваджена, я певен, що селяни візьмуть вила, причому не бутафорські, як демонструють певні політики, і підуть виборювати право розвиватися на своїй землі. Українському аграрію лише треба розв'язати руки і він нагодує свою країну, і не тільки свою.

У світлі сьогоднішніх парламентських виборів, про намір скасувати пільгове ПДВ Кабмін скромно помовчує...поки що. Новий склад урядовців, який матимемо після виборів, безумовно до нього повернеться, аби закрити дірки в бюджеті. Порушення тимчасового сумнівного миру між владою і аграріями, для сільгоспсектору, який нині має досить солідну питому вагу в економіці країни, може обернутися крахом. І це тоді, коли держава заявляє, що аграрний сектор, як рушійна сила, автоматично тягне за собою вперед усю економіку України. Таке ставлення Уряду до аграрників я вважаю злочином. Однозначно, я буду підтримувати наших сільгоспвиробників, і не залишу це питання на самоплив - делітантська ухвала Уряду не буде протягнута у Парламенті.

- Приймаючи на своїй землі інвестора чи обираючи собі парламентаря у вищі ешелони влади, кожна громада сподівається, що спілкуватимуться вони з ними на рівних. Ще влітку, ви, єдиний із сільгосптоваровиробників взяли на себе офіційне зобов'язання ніколи не застосовувати в своєму господарстві, яке розташоване у Бериславському районі, градобійної установки...

- Як вчиняти і, які рішення приймати, у першу чергу, залежить від порядності та совісті людини, і це не має значення, чи він депутат Верховної Ради, чи чиновник, чи просто громадянин. У ці, особливо важкі для країни часи, ми повинні шукати один в одному друзів, а не ворогів, триматися разом і підтримувати. Якщо градобій став каменем спотикання, який нас роз'єднує і це питання важливе для моїх земляків, я вирішив прибрати ці штучні перепони між нами, і відмовився від використання градобійної установки.

Своє рішення я офіційно підтвердив відповідним меморандум з Бериславською РДА, Бериславською райрадою та Асоціацією фермерів Бериславщини. Разом із моїми виборцями ми завжди знаходили порозуміння, нам завжди вдавалося вирішувати чимало питань для громади і конкретних людей. Я завжди виконую дані мною обіцянки і буду робити це і в подальшому.

- У більшості країн Європи, куди ми так прагнемо, сільське господарство - у зоні пильної уваги. Наші ж агровиробники нарікають на те, що не мають ні державної підтримки, ні державного регулювання...

- За 2 десятиліття в Україні з ініційовано і запроваджено близько 200 загальнонаціональних і державних програм із розвитку аграрного сектору. Тож за кількістю таких ініціатив ми далеко попереду, а от про їх якість і результат говорити не доводиться. Зараз держава взагалі «вмила руки» і не підтримує, навіть ту незначну кількість програм, які ще існують.

На Херсонщині, зокрема, залишилося кілька працюючих обласних цільових програм. Перша – дорадництво, ця програма має підвищувати рівень компетенції сільського населення і товаровиробників, через донесення нових знань, сучасних технологій, ефективних ринкових методів господарювання. Окрім фінансування, аби програма запрацювала ефективніше, обласній, районним і селищним радам потрібно самим активніше шукати шляхи практичного її втілення.

Наступна програма будівництва (придбання) доступного житла «Власний дім». Сьогодні її виконання фінансується всього на 50%. І це за умови, що до чималої черги на житло із мешканців області, додалися військові і переселенці.

Третя програма стосується сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Таких об'єднань, створених за інтересами громад, в області 42 і їх точно замало на півмільйона сільських жителів області. До того ж, дотацій від держави кооперативи не мають та ще й на них висить тягар значних податків.

Існує ще одна обласна комплексна програма, яка також мала би сприяти розвитку села. Та знову - відсутність фінансування. Але ж програми, які працюють на Херсонщині, без коштів, так і залишаться ініціативами. Тож перше, чим виписувати нові, варто проаналізувати існуючі та наповнити їх реальним змістом, тобто грошима.

Маємо на Херсонщині й грантові програми - міжнародна технічна допомога надійшла на відновлення зрошення земель Новокаїрської сільради Бериславського району. Зараз ведуться чергові перемовини і вже з листопада надходитимуть нові грантові кошти. Програма особливо важлива для степових районів, тож я працюю над тим, аби до неї потрапили села, які входять до мого округу. У моїй передвиборчій програмі прописані населенні пункти, які мають проблеми із водою, до них увага в першу чергу.

Я часто спілкуюся із мешканцями сіл – мій округ більшої мірою сільський. Знаєте, люди не вірять вже нікому. Стурбовані, вони приводять мені нехитру математику цін на солярку, зерно, молоко і ...запитують, як їм прожити? Чимало питань мала би вирішувати влада на місцях – хоча би сприяти появі в кожному селі централізованих пунктів прийому та охолодження молока, аби можна було його більш вигідно продати - саме з нього живуть чимало сільських сімей. Ситуацію можна виправити, повернувши на село підприємства з переробки сільськогосподарської продукції. Згадай, раніше в кожному селі працювали маслобойня, млин та інші об'єкти переробки. Тож якщо знову повернемося до глибокої переробки продукції на селі, то забезпечимо і притік інвестицій, і наповнимо бюджети сільрад. До того ж, такий підхід не лише вирішить проблему зайнятості на селі, а й дасть Україні певні переваги на ринках.

- Зрошення - головна специфіка нашого регіону. Та на меліоративні системи – державну власність, вже давно зазіхають. Тож бути чи не бути меліорації на Херсонщині?

- Стабільні врожаї Херсонщина може отримувати лише за умови існування меліорації – це аксіома. Інша справа, що зрошення потребує комплексного відродження. Адже меліоративна система області – це низка взаємопов'язаних елементів: магістральні канали, внутрішньогосподарські меліоративні системи, поливна техніка і, насамкінець, – земельні угіддя, заради яких усе це створювалося.

Найбільшу в Україні систему меліорації таки більш-менш ми зберегли, але її розпаювання провели, як скрізь, під одну гребінку. Так, стали заручниками того, що пайщики, а їх більше 100 тисяч в області, не розглядають систему, як єдиний комплекс, не завжди бажають, або не мають можливості використовувати свою землю, як зрошувальну, чим створюють проблеми для інших. А вже сьогодні звучать тривожні сигнали до приватизації Каховського магістрального каналу. Група лобістів намагається проштовхнути ідею створення Південноукраїнської зрошувальної системи, як акціонерного товариства, 100% якої будуть належати державі. Міркування, начебто-то, непогані, та не для спеціалістів.

Акціонування - це відсутність держфінансування. За чий рахунок будуть відбуватися ремонт і обслуговування системи – не зрозуміло. До того ж, якщо акціонерна державна компанія знаходиться на госпрозрахунку, то акції, у випадку проблем із банками, треба буде продати. Звучав і варіант про створення комунального закладу системи зрошення та про акціонування - 51% держава і 49% користувачі води. Та хіба наші аграрії – власники землі? А чому не враховані інтереси землекористувачів і фермерів Горностаївського, Великолепетиського та інших районів, які поки технічно не мають змоги зрошувати свої землі?

До того ж, зараз держава несе відповідальність за всю зрошувальну систему і, не багато не мало, щорічно в бюджеті передбачає близько 250 мільйонів гривень. Як тільки меліорацію підпорядкують інших чином, вона, повірте, «вмиє руки». А далі ... далі, так звані акціонери будуть піднімати ціни на воду і матимемо «золоту» продукцію, яку ні продати, ні – купити: у нас під боком зі своєю продукцією і Молдова, і Польща... Де тоді буде херсонський аграрій? Про мале і середнє фермерство можна забути, а це в свою чергу призведе до великих соціальних потрясінь – ми можемо втратити село!

Думаю, що всі розсудливі сільгосптоваровиробники - патріоти нашої області цього не допустять. Я категорично проти таких махінацій у меліорації і готовий йти із нашими аграріями до Президента, в Кабмін. Стратегічний об'єкт має залишатися у власності держави і реформуватися за рахунок бюджетних коштів комплексно: ремонт магістральних каналів, будівництво систем зрошення до полів, допомога фермерам і господарствам, в підведенні води безпосередньо на поля. І головне - прозоро і зрозуміло.

- Незважаючи на багаторазові запевнення в тому, що двері європейського ринку для українських аграріїв відкриті, все ж беруть сумніви, чи чекають їх там?

- У нас є півтора року для гармонізації законодавчої бази до європейської, без неї не зможемо скористатися ринком ЄС. Я сам аграрій, тож розумію, що наступний Парламент має приділити імплементації законів значну увагу. Вирішення питання збуту нашої продукції потрібно розглядати, беручи до уваги усі існуючі ринки - внутрішній, ЄС, російський та інші - колишніх країн СРСР, Китаю, Азії...

Звичайно, треба дбати про сільгосптоваровиробників усієї України, але мене більше турбує, як зможуть працювати у цих умовах і реалізовувати продукцію херсонські аграрії? Без міжнародних сертифікатів контролю якості і безпечності продукції, далеко херсонська продукція не просунеться. В області вже були намагання створити європейського зразка лабораторію перевірки продукції. Треба якнайшвидше переходити від слів до діла. Я бачу створення лабораторії в Бериславі або в Новій Каховці, на базі одного з сільськогосподарських навчальних закладів. Це центр області, що зручно для всіх сільгосптоваровиробників.

Наступне питання: чи можемо ми конкурувати із продукцією ЄС, виходячи із затрачених коштів, логістики та без підтримки держави? Для своїх аграріїв Євросоюз розробив механізми допомоги через різні форми і це суттєво впливає на здешевлення продукції. Розміри їхніх дотацій Україні й не снилися – субсидії в європейських країнах сягають близько 20% від вартості продукції. Така хитра європейська політика: нашу країну налаштовують не допомагати аграріям, своє ж село підтримують. Тому наше завдання - активно лобіювати інтереси аграрної галузі в середині країні.

- В українських аграріїв вистачає турбот і на внутрішньому ринку...

- Алгоритм роботи аграріїв на перший погляд простий: зібрав врожай – продав, або переробив чи заклав на зберігання. Ось тільки механізм її реалізації пробуксовує. Тож було би розумно продовжити державну програму зі створення оптових сільськогосподарських ринків, найперше, біля великих мегацентрів і будувати їх на умовах різних форм кооперації з місцевим бізнесом.

Наступне, - зберігання сільгосппродукції. На ще існуючих державних елеваторах потрібно запровадити ефективне управління і матимемо взаємну вигоду. Доцільно, на мою думку, запустити й відповідну державну програму зі створення зерноелеваторів і міжрайонних холодильників комунальної форми власності, й будувати їх на дольових паях.

У Верховні Раді я готовий взятися за розробку законодавчої бази для компенсації коштів, вкладених у будівництво таких об'єктів.

- Серед раніше озвучених умов МВФ йшлося про відкриття ринку землі. Як ви до цього ставитеся?

- Я проти продажу землі сільськогосподарського призначення. Такої думки мої виборці і я їх підтримую.

- Херсонщина знаходиться в зоні ризикованого землеробства. Та, як не дивно, займає 5 місце з грошової оцінки сільськогосподарської землі...

- Балансова вартість земель сільськогосподарського призначення має розглядатися в залежності від їх якості, бо не можуть мати однакову ціну рілля на Херсонщині і, наприклад, чорноземи Черкащини. Та методика нормативної грошової оцінки була проведена таким чином, аби найкращі землі можна було скупити за безцінь. У Парламенті я відпрацьовував цю проблему на законодавчому рівні і доведу роботу до логічного завершення.

Як народний депутат України, я відстоював інтереси аграрного сектору, який домінує в економіці нашої області і готовий робити це в Парламенті надалі. Адже від того, чи впевнено почуває себе село та агропромисловий комплекс, залежить якість життя усіх мешканців Херсонщини.

Запитувала Оксана КОРІННА

© 2021 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів