І в найстрашнішому сні не могло нам наснитися ще півроку тому, що проти нашого народу буде розв'язана підла терористична війна. Нікому з українців не могла прийти у голову думка, що на Сході України будуть руйнуватися міста, дороги заполонять біженці, а смерть кожного дня збиратиме свій зловісний «врожай».
Війна, яка до цього дня здавалася скадовчанам далекою, прийшла у наше місто несподівано і жорстоко. У шерензі воїнів-героїв, котрі віддали життя за незалежність і цілісність Української держави, відтепер і 23-річний скадовчанин, старший лейтенант Збройних сил України Віталій Бєліков.
Віталій виріс у нашому місті. Він, як і всі хлопчаки, зростав біля моря, тут закінчив загальноосвітню школу №3, виношував плани стати офіцером. Його мрія здійснилася. Віталій закінчив Академію сухопутних військ ім.П.Сагайдачного і став військовим. Одружився, нещодавно у подружжя з'явилася на світ донечка – жити б і далі у щасті та спокої...
Але неоголошена війна на Сході України внесла корективи у мирне життя. Молодий офіцер отримав відрядження в зону проведення антитерористичної операції для забезпечення продуктами харчування українських військових. Він водив колони автомашин з продовольством у район бойових дій.
Трагічна звістка поділила життя близьких і рідних Віталія на світлу і чорну половини. І не лише рідних і близьких, а й усіх мешканців міста та району. Світлою була та, до чорного дня 28 червня.
А 28 червня нинішнього року під Слов'янськом, в епіцентрі бойових дій, терористи обстріляли колону автомобілів з продовольством для військових, котрі беруть участь в антитерористичній операції. Ворожа куля обірвала життя старшого лейтенанта Віталія Миколайовича Бєлікова. Без чоловіка і батька залишилася дружина і тримісячна донечка.
Війна, яку почала проти нашої країни сусідня держава руками сепаратистів, терористів і злочинних формувань, уже забрала сотні людських життів. Нависла загроза над суверенністю нашої країни. У таких умовах ми не можемо, не маємо права залишатися байдужими до цих подій – адже, з усіх гріхів, байдужість є найтяжчим. Саме ця вада високопоставлених чиновників і генералітету спричиняє серйозні проблеми, наслідками яких є втрата цінності людини в суспiльствi.
Усі ми розуміємо, що треба гідно шанувати пам'ять героїв, треба також жити далі, як би важко це не було. Але одночасно мусимо усвідомлювати і те, що несемо особисту відповідальність за життя наших хлопців, які воюють із досвідченими, щедро оплаченими терористами і бандитами.
З гіркотою дізнаємося: попри те, що Україні зараз дають кредити і виділяють допомогу, до солдатів, які йдуть на війну, ці гроші не завжди доходять. Часто хлопці не мають навіть елементарних бронежилетів та касок, не кажучи вже про тепловізори та сучасне бойове спорядження.
До волонтерів, котрі займаються збором коштів і закупівлею спорядження, зі сльозами на очах дзвонять матері, сини яких добровольцями йдуть на фронт. Вони бояться за погано озброєних, незахищених державою синів.
... Дуже важко втрачати дорогу людину. Скадовщина розділяє біль матері, рідних та близьких Віталія Бєлікова, скорбить разом із ними та молиться за безсмертну душу їх сина, чоловіка, товариша і друга. Не передати словами сум непоправної втрати, немає слів, які б могли пом'якшити цей біль.
Кажуть, Господь завжди забирає до себе найкращих. Кращі завжди йдуть з життя раніше та трагічніше, залишаючи в наших душах рани, яким не судилося загоїтися. Віталій Бєліков пішов із життя, проте залишився у серцях і вдячній пам'яті своїх земляків...
«Чорноморець»
Скадовськ