Катастрофічно не вистачає донорів. Така ситуація не лише на Херсонщині, а в цілому в Україні. Чому люди не хочуть здавати кров і як у нас стимулюється милосердя? Про це кореспондентка «Нового дня» дізнавалася в Херсонському обласному центрі крові.
…У холі перегородка з написом «Реєстратура» і сидіння для відвідувачів. Етажерка з брошурами, на стінах – картини, що налаштовують на позитив. Все наче так, як і має бути там, де зустрічають донорів – в обласному центрі крові. Хіба-що в очі кидається майже відсутність людей
у приміщенні. Тільки двоє чоловіків під реєстратурою і жінка під одним із кабінетів… Ніяких тобі черг, із тих, хто прийшов когось рятувати.
Ситуація з донорською кров’ю з кожним роком в Україні тільки погіршується. Так, за потреби 40-ка донорів щодня в Херсоні кров здавати часто приходить третина. І причини тому є.
- Звісно, це великою мірою пов’язано з пандемією COVID-19. Люди прагнуть якомога рідше виходити з дому, тим більше, відвідувати медзаклади. А багато хворіють, тому й не можуть здавати кров. Ще одна причина – ми стаємо більш жорсткими, можливо, навіть черствими, не звертаючи увагу на чужу біду, не так співчуваємо і прагнемо допомогти, як це було колись. Але є й фактор, пов’язаний чисто зі станом здоров’я. Мало хто прискіпливо за ним слідкує. А процедура здачі крові якраз передбачає низку протипоказань, — розповідає завідувачка відділу заготівлі крові Херсонського обласного центру крові Олена Лисецька.
Щоб залучити нових донорів, в обласному центрі крові постійно проводять акції, вдаються до якихось креативних фішок. Так, до Дня соборності України тут провели тиждень донорської єдності. Називаєш себе патріотом України, любиш Батьківщину – доведи це ділом, а не словом, прийди і здай кров!
20-річний Тарас Юрченко – військовослужбовець. Здає кров вперше. На власному досвіді він переконався, що процедура зовсім не страшна і не болюча. Просто хвилин 10 сидиш на зручному кріслі, гортаєш щось у смартфоні, і в цей час віддаєш частину крові. Донорська доза – 450 грамів. Після процедури молодик визнає, що почувається прекрасно, тож через 2 місяці (частіше просто не дозволяють правила), напевно, сюди прийде знову. А от 36-річний Андрій Бронін серед тих, кого і взагалі у центрі називають «золотим фондом». Чоловік не просто постійно здає кров. Він проходить через складну процедуру тромбоцитоферезу, тобто, відділення найцінніших компонентів крові. Цього разу він рятуватиме новонароджену дівчинку, яка перебуває в дитячій обласній лікарні. Немовляті вкрай необхідні тромбоцити.
- Мені постійно телефонують з центру крові. Намагаюся ніколи не відмовляти, коли просять. Просто приходиш і здаєш. Здебільшого, я ніколи не знаю, кому піде моя кров, і це точно не мої родичі чи знайомі. Вважаю, що кожна нормальна людина за можливості має віддавати заради чийогось порятунку частинку себе. І якщо частинка мене комусь допоможе, тільки радітиму, — говорить Андрій Бронін.
Донорський матеріал ретельно перевіряють на небезпечні інфекції. У Херсонському обласному центрі крові працює акредитована лабораторія. Високоточні обстеження тут виконуються практично без втручання людських рук. Вже два роки кров перевіряється на суперсучасному оснащенні. Розумні машини німецького виробництва безпомилково сканують вміст пронумерованих пробірок, дані автоматично вносяться у комп’ютер.
- Існують інфекції гемотрансмісивні, які передаються через кров. І ось в цій лабораторії ми займаємося діагностикою, тестуванням донорської крові на маркери збудників до ВІЛ, сифілісу та гепатитів. Хочу сказати, що відсоток крові, яка відсіюється, невеликий. Все ж донори приходять відповідальні, — говорить завідувачка лабораторії Херсонського обласного центру крові Любов Смелікова.
Перед тим, як потрапити на те саме крісло, звідки відбуватиметься забір крові, потенційний донор проходить серйозну процедуру перевірки. Треба заповнити анкету, здати кров з пальця на швидкий аналіз, поспілкуватися з терапевтом, випити чай з печивом. Цей ритуал, ну зі смаколиком, до речі, так люблять донори. Звісно, кожен з них передусім приходить до центру за покликом серця, але ж стимул точно не завадив би. В Україні поки ще не скасували звання «Почесний донор» і 10-відсоткова надбавка до пенсії для тих, хто здав кров більше сорока разів, теж залишається. А от компенсація на харчування після процедури мізерна. На Херсонщині обласна рада виділяє на кожного донора аж 26 гривень – найменше в Україні. За це не купиш навіть чай з тістечком. А після здачі ж крові людині дві доби необхідне посилене харчування…
В обласному центрі крові не звикли скаржитися. Тут сподіваються, що прийдуть часи, коли пріоритети зміняться і донорів цінуватимуть не тільки медики і родичі врятованих пацієнтів, а й влада. Ну а поки-що закликають всіх, у кого є можливість, а передусім — дозволяє стан здоров’я, приходити і здавати кров.
Вся необхідна інформація для бажаючих поповнити ряди донорів, міститься на сайті Херсонського обласного центру крові.
Марина САВЧЕНКО
