Енергетична криза дошкульно вдарила по фінансовому «самопочуттю» великої громади на адміністративній межі з окупованим Кримом.
Депутати Чаплинської селищної ради зібралися, аби обговорити кошторис на наступний рік. І... з жахом виявили, що доходів вистачить максимум на першу половину 2022-го.
- Нас підкосила енергетична криза. Чотирнадцять комунальних об'єктів нерухомості, починаючи від лікарень і закінчуючи дитсадками, обігріваємо газом. А блакитне паливо, з урахуванням плати на його транспортування, коштує майже двадцять гривень за кубометр. Електроенергію вже продають по 5,7 гривні за кіловат, обіцяючи, що й ціну в десять гривень незабаром побачимо. Аби знайти додаткові кошти на енергоносії, зрізали витрати на благоустрій, утримання виконавчого апарату селищної ради, культури, і так нашкребли майже два мільйони гривень, яких вистачить до кінця цього року. І то, довелося відключити від газового опалення Будинок культури у Чаплинці, а працівників перевести у ті будівлі, які обігріваємо, - зізнається голова Чаплинської територіальної громади Херсонщини Олексій Фаустов.
- На додачу, після ліквідації Чаплинського району "наказали довго жити" численні районні установи - від податкової до управління зрошувальних систем. Відтак, громада втратила ще майже три мільйони гривень відрахувань податку на доходи фізичних осіб. А в підсумку дефіцит коштів у бюджеті наступного року сягає 17 мільйонів гривень. Як манни небесної, чекаємо обіцяної урядом дотації на покриття незапланованих "енергетичних" витрат. Хотілося б тільки, аби вона надійшла чимшвидше.
Та економічні потрясіння для громади, на жаль, тривають. Щойно у Чаплинці більш-менш оговталися після болючих сюрпризів із цінами на газ та електрику, як вдарила нова криза - "вугільна". Річ у тім що старостати, школи, ФАПи і дитсадки сіл Балтазарівка, Першокостянтинівка, Скадовка, Червона Поляна, які входять до складу ТГ, опалюються вугільними котельнями. На паливо для них потрібно до двох мільйонів гривень на сезон.
Цього року громада також звично оголосила тендер на закупівлю вугілля, який виграв місцевий підприємець - він зобов'язався постачати "чорне золото" по 7,5 тисячі гривень за тонну. З цим постачальником громада вже працювала й причин нарікати на нього не було. Тож у селищній раді із легким серцем підписали з підприємцем новий договір. А потім бізнесмен... розірвав угоду в односторонньому порядку.
Виявилося, що поки тривали тендерні процедури та узгоджували деталі тієї угоди, оптова ціна вугілля підскочила до 9,5 тисячі гривень за тонну. Працювати собі у збиток постачальник не міг, тож відмовився від виконання уже взятих на себе зобов'язань. Відтак, за вугілля також доведеться переплатити. Але з яких очікуваних доходів і які витратні статті знову доведеться урізати, думають-гадають селяни й лідери місцевого самоврядування. "Непонятки з енергоносіями та геть незрозуміла цінова політика на ринку поставили нас на коліна", - стискає, не помічаючи, кулаки Олексій Фаустов.
