Ще з афіш глядачів попереджають, що вони будуть дивитись жахливу історію. Незважаючи на подібне застереження, у залі на виставу «Собаче серце» зібрався аншлаг.
Четвертий день міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» подарував зустріч із творчістю Одеського Українського академічного музично-драматичного театру ім. В.Василька.
Ця вистава — не класичне прочитання творіння Михайла Булгакова. Це авторське інсценування Лєни Лягушонкової. Режисером вистави виступи Максим Голенко.
В інсценуванні, окрім знаних метафор та алегорій, з’являються відголоски й інших творів Булгакова («Фатальні яйця» та «Морфій»). Також, окрім усім відомих реплік, герої згадують і персоналій, які знайомі сучасним українцям: і Авакова, і Дубинського, промовляють цитатами президента Зеленського, згадують Шарія.
З моменту написання «Собачого серця» минуло майже століття, але суспільство, не засвоївши уроки історії, ніби знову стає на ті ж граблі.
Сюжет усім давно відомий: професор Преображенський, який займався питаннями збереження молодості й водночас мріяв поліпшити людську расу, відчувши себе спроможним на експеримент, із науковою метою пересадив безпритульному псу людські залози та гіпофіз мозку, намагаючись перетворити собаку на людину.
Але зухвалий експеримент мав непрогнозовані й трагікомічні результати. Поліграф Поліграфович Шаріков починає все більше нагадувати свого донора — п’яницю Клима Чугункіна, і починає руйнувати затишний і гармонійний світ професора і його близьких. Сам Шаріков у процесі власної деградації починає все більше розмовляти російською, співати про золоті куполи, ґвалтувати та зневажати усе «цивілізоване та культурне».
Дуже страшно, бо подібні Шарікови серед нас, бо вони продукти свого часу. І певна частина соціуму наділяє їх впливом і владою.
Навіть після завіси не полишає відчуття, що експеримент Преображенського досі триває. І ніхто не може гарантувати, що наступним його піддослідним не станемо ми.
Сергій ГЕОРГІЄВ
Фото автора
