Наскельні малюнки художника з Херсонщини

Херсонщина, наскельні малюнки, Захарченко
Художник В’ячеслав Захарченко родом з Хорлів на Херсонщині. Його картини забирають на виставки до Ліхтенштейну. Сам митець говорить, що у нього своя місія: він пише картини та навчає цьому інших.

В`ячеславу Захарченку - 85. В основі його картин – наскельні малюнки первісних людей, які він у молодості побачив у Киргизії. Там він познайомився з краєзнавцем Володимиром Челитком: "Я попросився, щоб мене відправили до Середньої Азії, в Киргизію. А знаєте чого? Киргизія – така південна точка казок та легенд. Мене тягнув Великий Шовковий Шлях, а потім мені пощастило зустрітися з людиною, яка займалась пошуками батьківщини скіфів, а я ж народився на території скіфів. І коли в інституті був, мене це зацікавило", - каже В'ячеслав Захарченко.

Разом із дослідником тоді ще молодий В’ячеслав Захарченко побував на горі Сулейманці біля міста Ош. Саме малюнки з неї зображені на картинах "Суротаж" ( у перекладі: малюнок на камені ) і "Біля водопою": "О третій годині ночі приходить бачення. Прокидаюсь і у мене кисті та фарби готові. І ось цю частину ліву я поспішив зробити, адже бачення приходить і йде. І вийшла робота загоном. Ви бачите, що коні рухаються праворуч. Ось тут я фарбами робив. А оце мушлі. Ось тут без фарб, тільки колір мушель. Це "Біля водопою". Дивіться, тут коні п’ють воду. І мисливець з луком", - говорить художник.

В’ячеслав Карпович народився у Хорлах, походить з козацького роду. Його рідний дід був управляючим у Софії Фальц-Фейн, засновниці цього місця. "Ось це все, що ви бачите, це - його проєкт по Хорлах. Тільки в дитинстві був такий час, що тільки коли навчався у Москві, мені сказали, хто мій дід. Мій дідусь залишив свій костюм. Мама потім перешила на мене, я у 5 клас ходив у козацькій формі", - каже Захарченко.

З Киргизії повернувся до Хорлів. Тут В’ячеслав Захарченко відкрив студію, де безплатно навчав дітей малюванню. Близько 4 років тому її закрили. Зараз художник відправив півтора десятки робіт до Києва, сподівається щось заробити і на ці гроші здійснити дві свої мрії.

"Коли я назбираю грошей, я на своїй території зроблю приміщення-студію. Пробачте, ми не на тому напрямку. Зараз студії платні. А якщо в родині 5, 6, 7 дітей, вони можуть оплатити? А я вам так скажу: таланти – це більшість людей із сіл, бо ми до природи ближчі і краще відчуваємо це душею. Мама мені заповіт залишила. Тут, де Софію Богданівну убили, зробити музей. У нас були дуже хороші експонати для музею", - розказує художник.

Майстерня В’ячеслава Карповича – його дім. Вона прикрашена і зовні: товченими мушлями та масляними фарбами. "Ось дві роботи подібні. Зліва – хлопець Абду-Рахів, зі студії у Киргизії, я водив їх етюди писати. А на ось цій роботі поруч – таке саме зображення коней, тільки показую, як давня людина вибиває каменем на камені зображення. Привів учнів на Суротаж – і ось підказка. Малюнок на скелі вже був", - каже Захарченко.


Зараз художник не малює на замовлення. Говорить, якщо все робити тільки за настроєм, то теж нічого не вийде: "Я пишу вдень не одну роботу, а ось так шматочками, а приходить час, коли закінчуєш. Ви питаєте, скільки годин працюю? Це залежить від стану і середовища, від сонця і дощу. Можна і так: на сході сонця вставати, згадуючи про диво, яскраве сонце дістати з неба і подарувати людям. Ось воно що мені допомагає", - розказав В'ячеслав ЗАХАРЧЕНКО.

За матеріалами Суспільне. Херсон
© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів