На Херсонщині єдиним порятунком села може стати зелений туризм

Генічеськ, туризм, Бейник
Новоіванівка Генічеської громади на Херсонщині — село невелике. Жителів тут трохи більше за три сотні. Але працює дитсадок, який відвідують 9 дітей.

А от новоіванівцям шкільного віку не пощастило: до школи їх возять до іншого села — Привільного. Хоча ще 4 роки тому загальноосвітня школа у селі була. Закрили через малокомплектність.

«Викладала там географію та історію, — розповідає староста сіл Новоіванівка і Пробудження Тетяна Лавринчук. — Була завучем. Коли після закриття зі школи вивозили меблі, не змогла навіть на поріг зайти, настільки було важко на серці».

З тих пір на дверях навчального закладу висить замок. Однак генічеський міський голова Олександр Тулупов впевнений, що так не має бути. Про відродження школи через брак учнів мова поки не йде, а от такий собі міні-готель у споруді зробити було б можна. «Подивіться, яка природа навкруги! — говорить Олександр Васильович. — Простори, поля, зелень. Люди з великих міст могли б приїжджати сюди відпочивати. А якби поруч ще й водойма з рибою була, від туристів, думаю, не було б відбою».

Тетяна Анатоліївна з головою погоджується. Як приклад, розповідає про зятя, яккотрий з Києва у Новоіванівку приїздить, аби відпочити і тілом, і душею. Незважаючи на те, що село знаходиться далеко від центру громади (70 кілометрів трасою, 42 — ґрунтовкою напряму), вмираючим його назвати не можна. «За ці роки не дала жодної хати розібрати, — розповідає староста. — Якщо господарі виїжджають, сама шукаю покупця».

Немає, за словами Тетяни Лавринчук, у її селі і боржників за воду: «До подвір’їв тих, хто заборгував, підганяємо трактор з ковшем — і гроші, як правило, знаходяться».

Поки у Новоіванівці немає зеленого туризму, люди живуть з сільського господарства. В основному, працюють на полях. Більше ніде. «Колись у нашому селі були пташник, вівцеферма, свинарник, млин, олійниця, — згадує староста.

Та й жителів — вдвічі більше. Пам’ятаю, як багатолюдно було на День Перемоги, коли йшли факельною ходою у Пробудження, де стоїть пам’ятник загиблим. Хтось йшов, інші їхали машинами та мотоциклами з колясками».

Зараз проїхати цією дорогою складно — вона розбита вщент. Хтозна, може з розвитком зеленого туризму вдасться вирішити і цю проблему.

Андрій БЕЙНИК
Фото автора.
© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів