З цього приводу Олешківська окружна прокуратура звернулася до окружного адміністративного суду з позовом до Станіславської сільради (колишній Білозерський район Херсонщини).
Від неї вимагають «забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж заповідного об’єкта – ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Станіславський», - йдеться у повідомленні для медіа прес-служби Херсонської обласної прокуратури.
Заказник має зайняти територію у 659 гектарів, і це визначено Указом Президента України ще від 2002 року. То чому ж представники громади досі його не виконали – можливо, через небажання відмовлятися від цінних угідь? Але ні: з тих 659 га 608 га – це акваторія Дніпровського лиману. А інше є вузькою прибережною смужкою ярів, скель та балок, що тягнуться до Станіславського каньйону. Їх можна використовувати хіба що для відпочинку та екотуризму. І розвивати його, здавалося б, в інтересах територіальної громади. Вона нібито не проти, та є свій стримуючий фактор. Як і слід було здогадатися, це гроші. А точніше, їх відсутність.
- Громада не проти ландшафтного заказника, хоча йдеться про створення двох таких на її землях – «Станіславського» та «Олександрівського». Для визначення їхніх меж у натурі, розробки відповідної документації та внесення інформації до бази даних Держгеокадастру потрібно не менше півмільйона гривень. Якщо заказники мають державне значення, то держава повинна брати участь у заходах з їх організації, зокрема, й фінансову.
Натомість прокуратура через суд домагається перекладання цього тягаря на територіальну громаду. Та де взяти такі гроші, якщо в ході амін реформи після приєднання до нашої громади віддаленого села Олександрівки виник дефіцит фінансування тамтешньої соціальної сфери у сумі 2,5 мільйона гривень тільки на поточний рік? – перепитує голова Станіславської територіальної громади Іван Самойленко.
– Звісно, коли отримаємо судовий припис про «впорядкування» меж заповідника, доведеться його виконувати якимось чином. Проте члени громади вимагатимуть звіту: а що вони отримають навзамін витрат коштів з їх податків? А нам нічого буде їм відповісти.
У вітчизняних можновладців якесь дивне розуміння партнерства із громадами. Бажаючи добре виглядати в очах міжнародного співтовариства, вони, наче гарячі пиріжки, «випікають» національні парки, заповідники та заказники. Але фінансування на такі проекти або виділяють в обріз, або не виділяють взагалі, «викручуючи руки» місцевим жителям із застосуванням репресивного апарату. Як це зараз відбувається із заказником «Станіславський».
Щось подібне вже сталося у випадку й із заказником «Широкобалківський» на тій же Станіславщині. Тоді громада взяла на себе охоронні зобов’язання, не отримавши навзамін геть нічого. Звичайно, окрім штрафів за порушення недоторканності території. Десь по землях заказника без дозволу проїхали трактором, десь влаштували пікнік та сплюндрували ендемічну рослинність – за все можуть покарати.
А незабаром аналогічні штрафи платитимуть і ще за два заказники, оскільки на оплату їх охорони у селян коштів немає, та й держава не поспішає долучитися до їх утримання.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ
Фото Леонід Калініченко
