Останнім часом Джарилгацька затока поблизу міста-курорта Скадовськ Херсонської області потерпає від наступу зостери - однієї з рідкісних видів квіткових рослин, що живе у солоній воді. На боротьбу з морськими рослинами витрачається значна частка міського бюджету, однак їх кількість з кожним роком немовби збільшується – до чистої води інколи доводиться брести, буквально розгрібаючи нагромадження «морського сіна».
Зостера покриває величезні площі прибережної зони, що найгірше – ті місця, що традиційно використовуються для купання. Відтак купи водоростей не лише засмічують пляжі, а й затримують біля берега різний бруд. Для запобігання цій напасті зони купання доводиться очищувати вручну, і вивозити тонни зостери за межі міста. При цьому, звісно, через використання транспорту страждає пляжний пісок, і створюється чималий дискомфорт для відпочивальників.
Інше, не менш клопітне лихо для скадовських пляжів – це медузи. У теплих водах затоки, наповнених органічними рештками, вони розмножуються з катастрофічною швидкістю. Купання поруч з медузами – не лише сумнівне з огляду на зручності, а часто ще й ризиковане задоволення. Не раз доводилося чути історії про серйозне ушкодження очей чи шкіри обличчя у любителів пірнати, бо ж якщо зосліпу наткнутися на медузу, вона спричинює болючий хімічний опік.
Є й третій ворог чистих пляжів у Скадовську – густий намул. Ще донедавна морське дно біля міста складалося з твердих решток перетертих дрібних ракушок, і виблискувало на сонці через прозору, мов кришталь, воду. Однак нині вода біля берега скаламучена, має брунатний відтінок, а дно в’язке та липке.
Що ж сталося з привітною чистою затокою, які процеси вплинули на погіршення її стану? Свого часу громадськість Скадовська була переконана у тому, що невиправний збиток для природного стану затоки наносить рисосіяння. Справді, скид використаних вод з рисових чеків опріснює затоку і зносить у море гербіциди, але коли з огляду на потребу у захисті природи рисосіяння у прибережній зоні було майже знищено, стан затоки від цього не поліпшився. Потім екологи звернули увагу на інший промисловий об’єкт у прибережній зоні – морський торговельний порт. Кілька років тому тут було відновлено міжнародні вантажні перевезення, для чого довелося прочищати глибоководний фарватер. Захисники довкілля знову обурювались: мовляв, очищувальні роботи скаламучують воду, піднімають з дна намул. Однак ось уже кілька років як у порту завмерло життя, та вода у затоці чистішою не стала.
Ще казали, що море забруднює зливна каналізація з вулиць. Відповідно, засипали канави-протоки, закидали їх непотребом. Та домоглися лише того, що низинні вулиці міста почали суттєво страждати від підтоплення.
Що ж робити, аби оздоровити затоку? Схоже, відповідь на це запитання дає сам природній об’єкт… у соціальних мережах. Так, так, не дивуйтеся: віднедавна всебічно обізнаний «Фейсбук» оприлюднює думки щодо поліпшення стану Скадовської пляжної зони на сторінці «Джарилгацька затока і урочище Цукур». Суть рекомендацій, зокрема, полягає у тому, аби відновити природні берегові течії, завдяки яким зостеру і мул з прибережної зони міста завжди виносило у відкрите море. Цьому, зокрема, сприяла мережа лиманів у низинній частині берега, біля урочища Цукур ( не випадково «Чукур» турецькою означає «яма»). Нині природні лимани засипано. Відтак море зносить бруд до зони міських пляжів.
Зона відпочинку у Скадовську, як відомо - це зона бізнесу. Здається, що представники цього бізнесу якраз і мусять бути зацікавленими у тому, аби поліпшити умови для відпочинку та оздоровлення людей? Однак, як не дивно, на сторінці «Джарилгацької затоки» не бракує лайливих коментарів: мовляв, оприлюднення висновків про занапащення довкілля відлякує потенційних курортників. Дехто навіть каже, що автор сторінки працює на підприємців сусідніх курортних зон. Певно, така критика і спонукає автора сторінки писати анонімно, підтверджуючи стару біблійну істину: не сприймають пророка у своїй Вітчизні…А море, звісно, нічого не знає про пристрасті, що киплять у соціальних мережах, воно не читає «Фейсбук». Воно просто робить свою справу.
