Чоботар без чобіт. Саме в такому положенні опинилася Південна дослідна станція овочівництва та баштанництва, що в Голопристанському районі області, яку послідовно «оптимізують». Колись вона була цілим інститутом, та Національна академія аграрних наук (НААН) України дійшла висновку, що інститут не потрібен – цілком вистачить і станції. По тому трудовий колектив тут скоротили з близько сотні до всього лише шістнадцяти працівників. Та руйнівна реформа, яка радше нагадує заклик «Рубай з плеча, а там розберемося» триває. Тепер з підпорядкування станції вивели її дослідне господарство біля села Клини.
Господарство площею 1289 гектарів рішенням Президії НААН передали у відання Інституту водних проблем меліорації – його науковці відпрацьовують тут нові технології землеробства. Наскільки установі, що знаходиться у Києві, зручно керувати господарством на протилежному кінці держави, то одне питання. Селекціонерів з Голопристанщини куди більше турбує, як їм далі працювати. Адже в розпорядженні Південної дослідної станції овочівництва та баштанництва залишилося всього чотирнадцять гектарів землі.
Для виведення нових сортів цього вочевидь недостатньо – потрібно хоча б 350-400 гектарів. Але де їх взяти, директор станції Володимир Лимар не має ні найменшого поняття. Все йде до того, що «поле» для продуктивних сортів і гібридів обмежиться теплицями у дворі та горщиками на підвіконні. Така вона тепер, велика українська аграрна наука…
Сергій ЯНОВСЬКИЙ
