Гуртожитки херсонських вишів у карантин стоять майже порожні – переважна більшість студентів воліють перечекати епідемію у домашньому затишку й під батьківським крильцем. Але це, як виявляється, не означає, що й платня за місця в них відміняється.
Приміром, у Херсонському державному університеті в трьох гуртожитках на 1546 місць за «докарантинної епохи» мешкало близько 1200 студентів та аспірантів. Зараз залишилася десь із сотню. Тим, хто роз’їхався по домівках, можна було забрати свої речі, розірвати договір на проживання, і зарезервовані кімнати не оплачувати.
Проте й поселяти їх після карантину готові були тільки за наявності вільних місць, а це нікого не влаштовувало. Відтак, жоден студент припиняти дію договору достроково не захотів, і свої речі не вивіз, кажуть у дирекції студмістечка ХДУ.
Якщо витрати на утримання гуртожитків під час карантину зменшаться, платню за проживання (вона складає 540 гривень на місяць – в чотири рази дешевше оренди однокімнатної квартири у Херсоні) також можуть переглянути у бік зменшення, не виключають у ректораті вишу. Але то навряд чи.
Адже гуртожитки так само потрібно охороняти, опалювати, забезпечувати безперебійну роботу всієї інфраструктури, прибирати. А в прибиральниць клопотів навіть додалося разом із необхідністю регулярної дезінфекції холів, коридорів, кухонь, місць гігієни. Та й самі речовини для знезараження також треба за щось купувати. Відтак, студмістечко у карантин працює, і чекає на повернення студентів – тут геть нічого не «законсервували».
Так само чекають молодь і в іноземних кампусах, де херсонські студенти навчаються за різноманітними академічними програмами. У Поморській академії польського міста Слупська, куди згідно програми подвійних дипломів запросили 46 студентів ХДУ, на карантин поїхали додому 28. Інші залишилися в гуртожитку, хоча особливої різниці немає – і тим, і тим доводиться навчатися дистанційно.
Так само і в університеті Альпен Адріа австрійського міста Клагенфурт, куди за програмою «Еразмус Плюс» запросили двох наших студентів. Додому вони не поїхали, і тамтешнього гуртожитку не покинули. Це усвідомлений вибір дорослих людей: адже у Херсонському державному університеті зробили все, аби заздалегідь повідомити про план дій і всі супутні ризики. Та й зараз щодня тримають з ними зв’язок по Вайберу – і декани, і працівники ректорату.
– Жоден наш студент за кордоном не залишається поза увагою, – запевнив ректор Херсонського державного університету, професор Олександр Співаковський. – Всі питання, які їх стосуються, під моїм контролем. На початку епідемії я особисто виїжджав до Слупська, мав зустрічі у Поморській академії. Після розмови зі студентами вони попередження почули, й почали збори додому.
Дехто навіть повернувся до Херсона ще раніше, ніж я сам. А сам, зізнаюся, встиг у останній момент. Державний кордон ми з дружиною і дворічною онукою переходили вже пішки. Нам допомагали такі ж самі втомлені «втікачі від коронавірусу». Та й митники з прикордонниками, спасибі їм, бачили маленьку дитину, і не затягували перехід через зайві формальності».
Сергій ЯНОВСЬКИЙ
