Життя в ілюзії на херсонській сцені

Андрію Скутельнику 32 роки. Він волонтер в українському представництві Міжнародної антинаркотичної асоціації. Народився і виріс у Києві, ще підлітком мріяв професійно грати у баскетбол. Зараз у нього багато планів на життя та цілей, яких він хоче досягти. А ще – він з 19 років бореться із власною наркозалежністю.

Херсонський театр імені Миколи Куліша представив спільний проєкт із Міжнародною антинаркотичною асоціацією – моновиставу «Ілюзія». Автором ідеї виступив керівник херсонського драмтеатру Олександр Книга.

Андрій Скутельник сам написав п'єсу під час чергової реабілітації.

- Є така вправа, коли пропонують свої думки записувати. Ось я і робив нотатки. А потім зібрав їх докупи і вийшла п'єса. Я не професійний актор. Але мене ще зі школи намагались долучати до різних КВНів. Мабуть і зараз помітили мою якусь артистичність, – розповідає Андрій. - Чоловік наважився розповісти глядачам про власне життя зовсім не для того, аби його жаліли. Він просто хотів показати, що у житті є вибір і є його наслідки.

Андрій зростав у Києві, з дитинства спостерігав як батько піднімає руку на матір. А потім взагалі вигнав з квартири. Через те, що мама багато працювала, його виховувала вулиця.

І саме там, коли Андрію було 13 років, він вперше спробував важкі наркотики. Тоді була перша зустріч з ілюзією: «уся агресія, яка була всередині, кудись зникла, з'явилась легкість».

Далі було кілька реабілітацій, зриви, лікування у психлікарні, шлях до Бога, спостерігання як у друзів гниють руки та ноги, як вони помирають від передозу.

Із декорацій на сцені лише панцирне ліжко, яке з ліжка перетворюється на батут, грати та могильні плити.

Уже більше року Андрій не вживає та допомагає іншим наркозалежним вийти з «ілюзії».

Допомагав донести цю сповідь до глядачів режисер Сергій Павлюк, для якого це стало 98 прем'єрою за 14 років творчої діяльності:

- Ця вистава показує, що прийшов час руйнувати кліше. Головний меседж про те, що не кожна людина – наркоман, але кожен наркоман є людиною. З Андрієм ми спрацювалися: моновистава була написана Андрієм російською, але я запропонував йому перекласти українською. І це дало йому змогу переосмислити власну історію, що більше відкрило в ньому акторський талант. Ми ретельно підбирали музичний супровід: змусив Андрія покопирсатися в собі та згадати, які саме пісні асоціюються в нього з кожним періодом життя.


Уже 20 січня цю виставу побачать учасники реабілітаційного табору у Києві. Також у планах є показувати «Ілюзію» на фестивалях та у навчальних закладах Херсонщини.

P.S. Андрій запевнив, що нічого не змінював би у власному житті. А якби зараз зустрів себе 13-літнього, то просто сказав би «Тримайся, друже»...

Олена ПІМЕНОВА

Фото Олександра Корнякова