Таким чином споживачі позбуваються зайвого тягаря у гаманцях і кишенях – монет номіналом 1,2 та 5 копійок, що їх держава вивела з обороту через інфляцію. Теоретично, їх зобов'язані ще два роки приймати у банках, але хто ж понесе туди ті копійки: тільки зайві витрати часу.
Тому городяни тим не переймаються: почувши відмову на касі приймати «опальні» монети, вони на виході просто висипають їх в урни, чи ще гірше – розкидають по газонах і тротуарах. Далі вони або підуть на смітник, або їх позбирають волоцюги для здачі на брухт разом з всіляким іржавим залізяччям.
Втім, не виключено, що незабаром така ж гірка доля спіткає і монети у 25 та 50 копійок Адже гривня після короткої перерви знову почала знецінюватися, хоча й до того вона значно «полегшала».
Приміром, та купюра у тисячу гривень, що її тільки-но надрукували, вже коштує тільки сорок доларів США в еквіваленті. А 1996 року, нагадаємо, найкрупніша тоді сто гривнева купюра відповідала сумі у п'ятдесят «зелених».
Тож якщо справи так і підуть, купи дріб'язку на вулицях лише зростатимуть. А після банкнот на тисячу з'являються двотисячні, п'ятитисячні, десятитисячні. З перспективою деномінації чи нового обміну, як це було спершу із радянськими рублями, згодом – із українськими купонокарбованцями.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ
Новий день
