Це стало його своєрідним «зустрічним планом», якщо врахувати, що працює у місцевій загальноосвітній школі вчителем фізичної культури. Його команда – це ентузіасти футболу двох вікових груп, молодшої та старшої.
Молодші прогресують у районних поєдинках, мають перші досягнення у змаганнях на приз «Шкіряний м'яч», а частина представників старшої групи періодично грають за сільський дорослий колектив – «Бригантину» (організатор, меценат – керівник фермерського господарства «Діана» Василь Іванович Ференц), що лідирує у Білозерській футбольній лізі.
Умови для розвитку футболу в селі чудові: це аж два впорядкованих стадіони у широкій мальовничій балці з чудовим оглядом, відремонтований спортзал (заслуга В. І. Ференца за підтримки колег-фермерів, оздоровчих ініціатив керівництва ОТГ, фінансової допомоги облдержадміністрації).
Вже два роки у селі діє сучасний спортивний майданчик зі штучним покриттям, що є одним із багатьох проявів футболізації області (об'єкт споруджено за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку та станіславського сільського бюджету).
Буваючи цього літа на тренуваннях юних футболістів, я сам перейнявся тією самовідданістю, творчим підходом, з якими працює Олександр Андрійович. Це не могло не позначитися і на його вихованцях: тренування, запальні матчі, мрії про великий футбол стали для них важливим змістом дитячого життя!
Розумієш: фізкультура, улюблений вид спорту можуть успішно протидіяти надмірному, навіть повальному нині у дитячому та юнацькому середовищі захопленню гаджетами, коли забувається навіть елементарне – потреба у русі.
Наслідок цього інформаційного випробування: збої у концентрацію уваги, психічні розлади, порушення сну, зору, загальмованість творчої уваги, зниження успішності у навчанні тощо.
Тож, від батьків та педагогів вимагається справжнє мистецтво, аби відкоригувати «рівновагу» у дозвіллі дітей, зацікавити їх фізкультурою та спортом, активним способом життя, а в підсумку – формувати гармонійних особистостей.
Тренувальний процес – це система взаємопов'язаних навичок. Тут і розминка, і відпрацювання технічних прийомів, і закріплення всіх елементів безпосередньо в грі. Але не менш важливо, що Олександр Андрійович турбується про створення на заняттях доброзичливої психологічної атмосфери.
Він принциповий, а на таку рису тренера, як такого, свого часу наголошував В. О. Сухомлинський. Він писав, що справедливість вчителя – це основа довіри дитини до вихователя.
Але немає якоїсь абстрактної справедливості – поза індивідуальністю, поза особистими інтересами, поривами. Щоб стати справедливим, треба до тонкостей знати духовний світ кожної дитини...
Я переконався, що Олександр Андрійович сповідує саме такі педагогічні підходи. На тренуваннях у нього немає любимчиків (діти тонко відчувають цю «вибірковість» вихователя, це може вплинути і на їх вмотивованість, і на віддачу на заняттях), до всіх прагне ставитись «рівно віддалено».
Дисципліна під час тренувань, уміння тримати себе «в руках» на полі, коли в процесі боротьби може зав'язатися суперечка, повага до партнерів – ці та інші принципи намагається послідовно прищеплювати у колективі.
Після канікул, із початком нового навчального року, футбольний ритм у заняттях школярів, напевно, буде корегуватись із учбовим процесом, але те, що команда нарощуватиме свій спортивний потенціал, сумніву нема.
...Коли спостерігаєш за грою юних футболістів, переймаєшся їх самовіддачею, змагальним ентузіазмом, все відбувається на «повному серйозі». Нехай не стануть вони новими Лобановськими, Блохіними, Шевченками, нехай гріють їх романтичні дитячі мрії написи на футболках «Роналдо», «Мессі», «Неймар»...
У цьому важливому процесі закоханості спортом, формуються якості борців, уміння долати перешкоди, тож дуже важлива роль таких ентузіастів, як Олександр Андрійович Яник. Людей, які вчать перемагати – себе та труднощі, бути сильними та загартованими!
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО,
світлини автора.
