Вистава побачила світ у 2017 році на фестивалі «Мельпомена Таврії». Проте саме напередодні головного свята держави вона ще більше проникає у самісіньке серце...
"Ми показували цю виставу на кількох фестивалях, вона вразила театральну спільноту. Тому зараз ми робимо усе, аби подовжити життя цій роботі. Це історія про жінку-переселенку, яка, незважаючи на всі негаразди, не втратила український дух. Я хочу, щоб глядачі винесли подібні відчуття після перегляду", – зазначив Олександр Андрійович.
Що можна робити, коли вариш борщ? Мріяти, лайкати фотографії у соцмережах чи паралельно займатись ще якимись хатніми справами. А можна розповісти історію власного життя.
Вона – переселенка з Донбасу. Є чоловік, двоє дітей, бізнес, собака і кішка. Проте все руйнується вмить, коли до її дому приходить війна.
Вона чистить картоплю і розповідає, як не знаходила собі місця, коли син пішов на Майдан. Шинкує буряк і зі сльозами на очах згадує, як невідомі люди захопили її місто і стріляли у наших солдат. Проте вона не поїхала, бо її кішка народила трьох кошеняток.
Звичайна жінка не змогла просто сидіти вдома і почала активно допомагати українським військовим харчами, речами, возила їм форму.
Вона пережила катування ополченців. Вони жорстоко били її у якомусь підвалі, аби дізнатись пін-код від картки. І поки били, інші грабували її будинок і вбили члена родини – улюблену кішку.
І ось зараз вона без дому, продає кошенят, варить український борщ пригощає ним усіх. До речі, на виставу також завітали прикордонники, яких запросив керівник Херсонського драмтеатру Олександр Книга.
Вона бачила очі темені, бачила, як темінь поглинає людей, яких ще донедавна вона вважала друзями і добрими сусідами.
Проте на прощання вона лишає глядачам темні окуляри, бо «в них швидше звикаєш до темряви». А вона хоче світла, яке неодмінно повернеться.
А наприкінці усіх глядачів частували тим самим борщем, який був добре приправлений сльозами...
Олена ПІМЕНОВА
Фото автора
