Наші пращури використовували замість листів багаття та барабани.
Пізніше з'являються перші "листоноші" - гінці, які передавали усні повідомлення. Ці гінці повинні були завчити "лист" зі слів відправника, а потім переказати його напам'ять адресату.
Коли зявилась необхідність десь лишати свої повідомлення, то «скриньками» слугували і камені, і мішки, і навіть черевики.
У перші роки XVI століття у Флоренції були встановлені дерев'яні поштові скриньки - так звані«тамбури». Вони розміщувалися у головних церковних громад і мали щілину вгорі, в яку можна було непомітно для сторонніх поглядів опустити анонімний лист із звинуваченнями проти ворогів держави. Першу поштову скриньку з литого чавуну в Лондоні встановили в 1866 році. З того часу вони активно поширювались по всьому світу.
Дістались вони і до радянських будинків.У них знаходили кореспонденцію, листи від родичів, а малеча – листи від Діда Мороза.
Плинув час і технології не стояли на місці. І поштові скриньки перекочували у наші комп'ютери та телефони.
І залізні скриньки лишились нагадуванням про те, як швидко крокує прогрес...
Олена ПІМЕНОВА
Фото автора