Ім'я Козоріз Галини Іванівни – знатної доярки радгоспу «Чапаєвський» в 70-80 роки минулого століття гриміло і було відоме далеко за межами Іванівського району.
Вона народилася в трагічному для радянського народу 1941 році на Хмельниччині. Війна не оминула її родину стороною. Батько, Швець Іван Никифорович, загинув смертю хоробрих у квітні 1944 року, захищаючи свободу і незалежність нашої Вітчизни.
В 1950 році вона разом з мамою переїздить на постійне місце проживання в село Новодмитріка-Друга Іванівського району. Як і в багатьох підлітків тієї тяжкої повоєнної пори її самостійна трудова біографія розпочалася дуже рано – в 14 років.
В далекому 1955 році піщла працювати телятницею в місцеве господарство, а трохи пізніше – дояркою і беззмінно працювала в тваринницькій галузі радгоспу «Чапаєвський» до 1994 року, коли вийшла на заслужений відпочинок. ЇЇ життєвим кредом був девіз: «Любов до праці – ось головна цінність людини».
І цьому принципу вона не змінювала все трудове життя.
Трудовий злет Галини Іванівни в перші дні і місяці часто порівнювали з польотом метеора. Та, як відомо, світло метеора тимчасове, а Галина Іванівна довела, що її успіхи – не випадковість.
Йшли роки, впевнено утримувала лідерство, стала найяскравішою зіркою в сузір'ї правофлангових нашого району. Несподівано для багатьох вона буквально вторглася до кагорти передовиків виробництва. Було це в 1977 році, коли Козоріз Г.І. вперше в історії району подолала п'ятитисячний рубіж по надоям молока на корову. А якщо бути точнішим, доробок Галини Іванівни становив 5771 кілограм.
Протягом 13 років, беззмінно Галина Іванівна очолювала трудове суперництво доярок району. А в 1981 році здійснила справжній трудовий подвиг, надоївши на кожну корову по 6402 кілограми молока і виборола першість не тільки в районному, а й в обласному змаганні. З цієї нагоди в районній газеті «Нове життя» було надруковано нарис За висотою-висота!».
Тоді вона сказала кореспонденту: «Трудова слава – не пожиттєва рента. І той хто правильно розуміє це, повинен йти на ферму, в поле, до верстата не просто працювати. Він повинен працювати краще ніж учора. Швидше. Ефективніше. Якісніше. Вкладати у виробництво всю душу».
Вітчизна по достоїнству оцінила ударну працю Козоріз Г.І.. Єдиною в районі Галина Іванівна була нагороджена Орденами Трудової Слави всіх трьох ступенів, що прирівнюється до Героя Соціалістичної праці, багатьма медалями.
Її надійною опорою в житті є чоловік Козоріз Степан Олександрович. Разом вони виростили та виховали двох дітей. Перебуваючи на заслуженому відпочинку, Галина Іванівна у вільний час любить займатися вирощуванням квітів, її садиба з ранньої весни до пізньої осені утопає в різнобарв'ї всіляких сортів квітів.
Маючи великий трудовий стаж і досвід, як ветеран праці, вона є прикладом для своїх односельців, користується серед них заслуженою повагою та авторитетом. Міцного здоров'я, довгих років життя Вам, Галино Іванівно та членам Вашої родини.
