Народився Петро Дмитрович у родині селянина-бідняка, по закінченні сільської школи працював на вугільній шахті. Вищу освіту здобув у Харкові – в інституті журналістики та педагогічному інституті.
До війни працював кореспондентом харківських газет, видав у світ кілька повістей. На фронтах Другої світової був військовим кореспондентом.
Повоєнне трудове життя Петра Дмитровича Рєзнікова нерозривно поєднане з журналістикою та літературою, з формуванням на Херсонщині двох обласних творчих спільнот – журналістської та письменницької: журналістську спілку було створено 1957-го, письменницьку – 1959-го.
Як лідер місцевих літераторів Петро Рєзніков стає відповідальним секретарем Херсонської філії Спілки письменників України, першим на Херсонщині членом Спілки письменників СРСР. Докладав чимало зусиль щодо поповнення лав місцевих літераторів та вивів на дорогу письменства чимало молодих побратимів.
Петро Дмитрович Рєзніков – автор романів «Селяни» та «Великий перелом», повістей «Прорив», «Хто винен?», «Шахта кличе», «Над Дніпровою сагою», п'єси «Риштування», працював також у царині художнього перекладу.
Світлина Петра Дмитровича Рєзнікова – з домашнього архіву його онуки пані Катерини Душек.
