Березень 2014-го. Одразу після анексії Криму Херсонщина стає першим регіоном України, який приймає біженців з півострова (статусу ''тимчасово переміщені особи'' у законодавстві тоді ще немає), а вже за кілька місяців в обласному центрі і районах починають з'являтися мешканці Донеччини та Луганщини, які втікають від війни.
Таким чином, вже на кінець року лише в Херсоні офіційно зареєструвалися 3200 тимчасово переміщених осіб. Люди, котрі опинилися в чужому місті, без даху над головою і роботи, почали звертатися до влади, благаючи бодай про якусь допомогу.
— Тоді ми чітко усвідомлювали — у бюджеті немає коштів, щоб забезпечити необхідним хоча б частину переселенців, і треба було шукати фінансування з інших джерел. Так, у жовтні 2014-го управлінням соціальної політики Херсонської міської ради спільно з центром соціальних служб для сім'ї та молоді та партнерами — Центром суспільних програм і Фундацією сприяння громадянській активності було прийнято рішення взяти участь у проекті, оголошеному представництвом ЄС в Україні, — розповідає керівник Херсонського міського центру соціальних служб для сім'ї та молоді Антон Єфанов.
Проект, запропонований Херсоном, знайшов підтримку іноземних партнерів, адже, кажуть, був грамотно написаний. 31 травня 2015 року сторони підписали угоду про співробітництво. Свою роботу розпочав міський гуманітарний центр по роботі з внутрішньо переміщеними особами. Приміщення й необхідне оснащення для нього надала Херсонська міськрада. На конкурсній основі до новоспеченої установи набрали 41 соціального працівника, 15 з яких самі мали статус внутрішньо переміщених осіб.
У перші дні роботи центру йому допомагали прості херсонці: люди самі телефонували й запитували, що потрібно — одяг, продукти чи миючі засоби, — і везли до офісу. Згодом вже запрацював проект, основним партнером з гуманітарної допомоги в якому стала Угорська екуменічна служба допомоги. За два роки організацією надано понад 50 т гуманітарки. Також проектом було передбачено освітню програму для переселенців: 120 осіб отримали спеціальність ''менеджмент торговельної діяльності'' з дипломом держаного зразка, затвердженим Міністерством освіти України.
Основним же завданням став ремонт гуртожитків. Розглядаючи питання соціального житла, хай і тимчасового, виконавці проекту зіштовхнулися з великою проблемою — у міській комунальній власності не виявилося вільних квадратних метрів, бо, як відомо, гуртожитки передавалися на баланс громади з колишнього відомчого фонду підприємств, і, зрозуміло, що в них жили люди. Тож довелося деяких мешканців переселяти, аби можна було розпочати роботи на окремих поверхах будинків.
Загальна кількість приміщень, які підлягали ремонту, — понад 3 тис. кв. метрів, а саме 112 кімнат. Усі гуртожитки довелося переобладнувати під душові кабіни, всюди замінено внутрішні комунікації, встановлено прилади обліку, водонагрівачі, електроплити.
Ну і, зрозуміло, — нові меблі: для кожної кімнати придбали ліжка, тумби, столи. Першим здали четвертий поверх у гуртожитку по вул. Комкова, 76 б, з 40 кімнатами, потім — другий поверх у цьому ж будинку, це ще 18 кімнат. Наступними стали четвертий поверх у сусідньому гуртожитку на Комкова, 76 в, — 38 кімнат і гуртожиток за адресою Поповича, 15, (перший і частково другий поверхи — 16 кімнат).
Таким чином, соціальне житло отримали 500 родин, хоча частина з них уже виїхала з міста, і до кімнат заселилися інші представники цієї ж категорії населення. У центрі соціальних служб для сім'ї та молоді, якому був підпорядкований гуманітарний центр, не приховують: доки тривав ремонт, довелося розробляти власну схему першочерговості розподілу житла для переселенців.
— Найперше житло надавалося багатодітним родинам, таких ми забезпечили квадратними метрами на 100%, а вже потім — решті. Зараз принципом, за яким ми розподіляли житло серед переселенців, цікавляться у Дніпрі, у містах центральної України. Недавно ми зустрічалися з представниками Львівської міської ради, у них також є певні житлові площі, і вони готові йти цим шляхом, але дуже схвильовані якраз процесом розподілу кімнат, тому ми для них готуємо окрему папку, — визнає Андрій Єфанов.
Також в рамках проекту були видані понад тисячу гігієнічних наборів з найнеобхіднішим — від постільної білизни до зубної пасти з щіткою та посудом. Тобто, людина, яка опинилася в чужому місті зовсім без нічого, могла заселитися в кімнату й жити.
Ну а з пральними машинами та холодильниками, не передбаченими проектом, допомогла громадська організація ''Крим-SOS'', завдяки її перемовинам з представництвом УВКБ ООН вже через місяць прибула перша побутова техніка, яку встановили у відремонтованому гуртожитку, кошти на решту оснащення виділила Херсонська міськрада.
Загалом плановий бюджет проекту становив понад 800 тис. євро, за пайової участі міськради 10%. Але завдання вдалося виконати, залучивши всього 600 тис. євро. Звісно, у кошторис проекту не враховується 400 тис. гривень з міської ради на водопровідну мережу, яку довелося замінити, оскільки стара за час ремонтних робіт просто ''посипалася'' і відновленню не підлягала, але гроші європейців Херсон зекономив.
За два роки соціальними послугами скористалися 5 тис. переселенців. А ще за результатами проекту Агенція ООН у справах біженців нагородила Херсон відзнакою ''Місто солідарності''. Таку вручили лише Києву і Маріуполю, який прийняв 100 тис. переселенців. Але...
Проект закінчився, людей, які в ньому працювали, звільнили. Хто тепер займатиметься цією категорією громадян? У міськвиконкомі не приховують — ще кілька місяців тому зверталися до депутатів міськради з тим, щоб подальше фінансування центру гуманітарної допомоги взяв на себе місцевий бюджет, та марно.
— Ми порушували це питання на депутатських комісіях. Але, на жаль, нас не підтримали. За попередніми даними необхідно близько 2 млн. гривень на рік, — розповіла начальник управління соціальної політики Херсонської міської ради Олена Рузгіс.
А от херсонський міський голова Володимир Миколаєнко переконаний — цього разу депкорпус почує про безвихідь, у якій опинилися переселенці:
— Я думаю, що всі люди, які були залучені у цьому проекті, повинні й надалі працювати з даною категорією громадян. Ми зараз подивимося пропозиції нашого управління соціального захисту і будемо вже інформувати депутатів. Бо яку б там відзнаку не отримало місто, а повної соціалізації переселенців немає, і тому треба зберегти цих працівників.
За даними міськвиконкому на сьогодні у Херсоні мешкають 7657 тимчасово переміщених осіб.
Марина САВЧЕНКО
"Новий День"
