Причому, попри сусідство регіону з Кримом, притулок у нас здебільшого знаходять якраз мешканці Донбасу, а не окупованого півострова. Півтора року в обласному центрі діяла програма підтримки тимчасово переміщених осіб.
Проект фінансував Євросоюз при частковій участі Херсонської міськради. За цей час відремонтували та здали в експлуатацію два гуртожитки, в яких тепер мешкають переселенці.
Також завдяки програмі люди мали постійний супровід фахівців. Оформлення необхідних документів, допомога у працевлаштуванні та адаптації — цим займалися понад 30 працівників Херсонського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Фахівців спеціально набрали під початок грантівської програми.
До речі, понад третиною з них виявилися самі переселенці, тому робота виконувалася на совість. Контракт з роботодавцем спеціалісти підписували на 18 місяців, що означало автоматичне звільнення після закінчення терміну.
Втім, люди були впевнені: програму продовжать, оскільки проблема переселенців сама собою не зникне. В кінці січня працівників викликали на тренінг, навчання часто відбувалися у центрі, втім, це виявилося останнім. Тема тренінгу звучала підступно: «Як запобігти соціальному вигоранню».
Так ініціатори проекту «потурбувалися» про емоційний стан трьох десятків соцпрацівників, котрі опинилися на вулиці. Як пояснюють експерти у даній сфері, Євросоюз вкрай рідко продовжує подібні проекти, адже вважається, що посильна допомога надана, шляхи вирішення проблеми вказані, тож засновник програми свої зобов'язання повністю виконав.
І тут з прагматичними європейцями, котрі звикли наперед прораховувати стратегію, прописавши кожну копійку на участь у ній, важко не погодитися: ніхто нікому нічого не винен. Проект ЄС продовжується в частині ремонту ще одного гуртожитку, але під пунктом щодо роботи соціальних працівників підведено жирну риску.
До речі, подібні програми стартували одразу в кількох регіонах України, але тільки в Херсоні зарплату співробітникам фінансував Євросоюз, всюди це клопіт місцевого бюджету.
«Ми такі ж громадяни України і так само маємо право на комфортні побутові умови і нормальну роботу. Як це так — немає тепер кому нами займатися? Тепер що, і порадитися ні з ким буде? Що робити, коли документи не можеш отримати?», — так емоційно на новину про скорочення соцпрацівників відреагував переселенець Віктор Петров.
Родом чоловік з Донецька, все життя відпрацював у місцевій шахті. Щоразу, спускаючись на сотні метрів під землю, ризикував тим, що може сонця більше не побачити. Одне, що гріло душу, його ризикована робота давала стабільність родині. Хто ж знав, що прийдуть страшні часи, коли затишний будинок, практично з усім нажитим добром, доведеться залишити, втікаючи з рідного міста, куди очі дивляться...
Вже третій рік сім'я Петрових мешкає в Херсоні. Місяць тому в родину прийшло новосілля. Отримали квадратні метри в гуртожитку на вул. Комкова. Звісно, одна кімната на чотирьох, в родині двоє синів-студентів, — це якось не в'яжеться з умовами життя сучасної людини, та все ж, не квартиру винаймати за шаленими цінами.
До цього Петрови змінили 4 місця проживання, причина переїздів — господарі постійно підвищували комірне. При тому, що в родині працює тільки дружина, яка влаштувалася у цех із шиття одягу. Чоловік роботу поки не знайшов — у Херсоні з цим проблема.
Ситуація Петрових — показова, у таких умовах опинилися більшість переселенців, але допомагати їм тепер практично нікому. Бо «на господарстві» на весь Херсон у центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді залишилися аж 10(!) соціальних працівників. Вони займаються супроводом представників багатьох незахищених категорій громадян, тимчасово переміщені особи тепер — додаткове навантаження.
А це означає, що про швидку і якісну допомогу біженці можуть забути. Єдиним виходом у ситуації, що склалася, може стати вольове рішення депутатів Херсонської міськради. На утримання хай не 30, а вже 20 соцпрацівників, на 9 місяців необхідно 2 мільйони гривень. Якщо міський бюджет візьме на себе такі витрати, проблема буде знята.
«Ми вже направили листи на адресу херсонського міського голови Володимира Миколаєнка та депутатів міської ради з проханням підтримати питання поновлення на роботі соціальних працівників.
Адже такі фахівці місту потрібні не лише для супроводу переселенців. У нас багато інших родин, які потрапили у складні життєві обставини, і їм не обійтися без підтримки міста», — коментує ситуацію директор Херсонського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Антон Єфанов.
Чи зголосяться херсонські обранці взяти під крило бюджету ще одну статтю витрат, буде видно вже незабаром, як тільки питання прозвучить на сесії міської ради.
Марина САВЧЕНКО
«Новий день»
