Хтось навідується сюди, аби просто сфотографуватися на тлі екзотичного краєвиду.
А хтось приходить із ломами та лопатами, видобуваючи під палючим сонцем по кілька шматків неймовірно красивої рожевої солі на сувеніри чи набираючи в пластикові пляшки ропу для оздоровчих ванн удома.
Адже природна сіль насичена корисними мікроелементами та сполуками йоду, якого потребують, насамперед, чорнобильці.
Та й на шкіру вона діє сприятливо, спричиняючи ще й косметичний ефект у поєднанні з різноманітними оліями.
Своєї вигоди не упускають і мешканці тутешніх сіл: вони теж ламають сіль і фасують її по кілограмових мішечках та ящичках. А потім продають біля оздоровниць чи цілющих гарячих джерел. Коштує такий продукт, залежно від оформлення тари та апетитів продавців, від десяти до п'ятдесяти гривень.
Держава з цього, звісно, не отримує ані копійчини, попри те, що штучні озера, де дозріває врожай екологічно чистої солі, є державною власністю. Просто вони ніяк не охороняються, хоча нелегальні видобувачі солі все ж ставляться досить сторожко до появи сторонніх — одразу тікають.