Скадовчани призвичаїлися до водорості, внюхалися, тому спокійно ставляться до неї. Малі ж діти та й приїжджі дорослі, дивляться на камку, як на ворога, з огидою. Хто його зна, що там, в оцій морській траві копошиться?
У місті повно відпочивальників. Вони приїхали набратися здоров'я, звісно, і приємних вражень також, звільнитися від стресів та щоденних турбот. Відпустка – чарівний час, якщо її, звичайно, не зіпсують. А наші пляжі настрій можуть зіпсувати на раз. І в першу чергу – безневинна зостера.
Всі відомо, що скадовські пляжі здано в оренду. Я пам'ятаю той час, коли це тільки починалося. Як і кожну справу, рішення про передачу набережної в оренду, мало і своїх прихильників, і опонентів. Одні пророчили платний вхід на пляж, інші раділи, що нарешті набережна зміниться і конкуруватиме із пляжами Туреччини або Єгипту.
Сталося, звичайно ж, не так, як гадалося. Звісно, кожен може позасмагати або скупатися на пляжі без оплати. Але чи можна це місце з гордістю називати пляжем? Вважатимемо це запитання риторичним.
У міській раді я познайомилася із примірником угоди між міською радою та орендарем. У ньому я знайшла чимало цікавого... За умовами угоди, орендар повинен до початку оздоровчого сезону завезти на пляж 300 тонн морського піску. Ремонтувати бетонні парапети. Встановити 4 (!) біотуалети, а також душові, урни для сміття та роздягальні.
Спробуємо проаналізувати. Що таке 300 тонн піску. Вибачте за ідому, це до фіга і трошки. Тобто, зважаючи на кількість орендаторів, ми повинні грузнути по кісточки в цьому морському піску. Тому що угода зобов'язує спушувати пісок двічі на місяць протягом курортного сезону.
Наші пляжі нагадують трасу Формули-1. Про парапети промовчимо. Востаннє їх ремонтували... давно їх по-справжньому ремонтували. Біотуалети? Якщо побачите раптом – дзвоніть. Бо я їх не побачила на набережній ніде. Дощик – так, на одному відрізкові пляжу зустрічала. А біотуалет – ні.
Найголовніше: орендатор за угодою має вивозити своєчасно камку з набережної. Тобто в угоді це є. А насправді? Немає. Можливо, слово "своєчасно" розуміється як "коли захочу"?
То що ж робити? Мабуть, найкращий вихід – розривати угоди із недобросовісними орендарями. Це найбільш розумний вихід із ситуації, яка склалася.
Так, одна людина програє. Але виграє місто, його імідж, а головне, наші відпочивальники. Вони отримають те, за чим приїжджають до нашого міста – здоров'я і позитивний настрій. З поганим настроєм здоров'я, як відомо, не набудеш. Втратиш те, що маєш...
Вікторія СЕНЬКО
За матеріалами сайту "Скадовська палітра"
