Справа у тому, що в квітні цього року Державна міграційна служба Україні необачно передала мерії питання реєстрації місця проживання (у минулому інститут «прописки») жителів.
З цього моменту в приміщеннях міськвиконкому кожного дня виникають величезні черги, стоячи в яких, у духоті невеликих приміщень люди годинами, обливаються потом, сваряться, голосять, мовчать, страждають, і знов стоять. Черги не такі як у мавзолей, вони шумні, більше схожі на базарні. Однак щось мавзолеївське в них таки є.
Черги формуються за записом, який зазвичай ведуть бабусі, а вони дуже добре підготовлені, оскільки мають за плечима величезний досвід прожитого радянського минулого.
Серце моє налилося кров'ю, що ж це коється, невже декомунізація це тільки бла... бла... бла... і вона зовсім не торкнулася важливих для містян сфер життя. Невже радянські моделі, як-то запис у чергу, успішно функціонують, живуть і перемагають.
Хоча й за часів клятого радянського минулого все було простіше. Людина зверталася у власний ЖЕК до паспортиста, той забезпечував зв'язок із паспортним столом. На все про все у найгіршому випадку потрібна була година. Зараз це вже цілий день – ходіння та стояння із невизначеним результатом. Збентежені містяни, які працюють і не мають часу беруть відпустки для вирішення питання реєстрації.
Хоча, треба бути справедливим, херсонська мерія і намагається допомогти з усіх сил. Адже спочатку була одна черга - одні двері і кожного дня їх штурмувало все місто. Протистояти потужним навалам було нелегко і тоді було прийняте прогресивне історичне рішення. Не знаю чи легко воно далося, однак зараз працюють цілих три кабінети (по районах міста) – три двері і відповідно три черги. Після реалізації цієї сміливої ідеї реформа зупинилась, а натовп містян почав зростати під дверима у геометричній прогресії.
Почали виникати легенди про відважних стояльників, які у непогоду зуміли скористатися нагодою і за кілька хвилин вирішити питання.
Черги за «місцем реєстрації» поступово входять в історію реформ. В перспективі вони можуть стати добрим сюжетом для блокбастеру – «потіння у стінах херсонської мерії за прописку». І для зйомок мають бути запрошені провідні вітчизняні та зарубіжні телеканали.
Однак, як я зрозумів, основні надії все ж таки херсонці покладають на західних партнерів. Саме вони мають провести спеціальні тренінги та навчити владу ефективно працювати та не доводити містян до відчаю.
Шановні європейські партнери - спасіть наш європейський демократичний вибір, розробіть логістику набуття «МІСЦЯ РЕЄСТРАЦІІ» в Херсоні, подумайте за нас, бо самі ми не здатні, не спроможні. Реформи буксують, ніхто на жаль і у вуса не дує...
Не кидайте нас, поверніть окремих представників міської влади з небес на землю. І на майбутнє, замість 3-го, 4-го, 5-го, і подальших нескінчених Чорноморських міжнародних економічних форумів, замість повітряних замків, ідеологічних та псевдопатріотичних диверсій, замість кришталевих мостів і міжпланетних шахових турнірів відкрийте в Херсоні підготовчі, «кулеметні курси» керівників та співробітників комунальних служб європейського ґатунку. І ще навчіть нас збирати сміття.
З великою повагою, а також надією на розуміння нашої проблеми, невідкладну інтелектуальну та фінансову допомогу,
Іван ВИШИВАНЮК
