Щоправда, з тих пір ніяких відчутних зрушень так і не відбулося. Цими днями сільські голови збиралися аж двічі, щоб поділитися «свіжим» баченням та думкою оновлених депутатських корпусів щодо перспектив життя у складі єдиної громади.
Згідно з затвердженим Кабміном Перспективним планом центр ОТГ мав би бути в Чулаківці. При визначенні керувалися тим, що сільрада самодостатня, в селі є вся необхідна інфраструктура.
І хоча географічно воно дещо не по центру тих громад, що мали б навколо нього згуртуватися, зате транспортна розв'язка дозволяє звідси без проблем дістатися будь-куди. Чулаківка розташована саме дорогою в напрямках районного та обласного центрів, до морського узбережжя.
Попри попередні узгодження, Чорноморська, Садівська та Краснознам'янська сільради (окрім Чулаківської), досі так і не дійшли згоди. Не стільки в тому, погоджуватися на об'єднання чи ні (бо ж усі усвідомлюють невідворотність цього загальнодержавного процесу), скільки, кому ж бути «столицею». Амбітних планів не плекає хіба що Краснознам'янка. Колись заможне село з потужним радгоспом сьогодні опинилося у становищі бідного родича, якому, м'яко кажучи, не всі раді при об'єднанні. Адже головна садиба та навколишні села потребують суттєвих капіталовкладень.
Своє бачення перспектив об'єднання за столом перемовин висловили керівництво району, депутати обласної, районної та сільських рад, керівники крупних аграрних підприємств, котрі орендують тут землі, сільські голови та представники виконавчих органів, фахівці Регіонального офісу реформ, директори сільських шкіл.
У прагненні перетягнути ковдру кожен на себе і зробити центр громади в своєму селі, сільські голови висували аргументи на користь об'єднанню в різних конфігураціях. Внаслідок чого Чулаківці нібито вигідніше згуртуватися окремо тільки з Садовим. Мовляв, обоє сильні та спроможні. Чорноморському ж видається комфортніше вкупі з Садовим та Краснознам'янкою, без Чулаківки. Однак у кожній з «компаній» ніхто не хоче бути «слабкою ланкою».
Таким чином, дискусії тривали кілька годин: кому з ким і без кого вигідніше «дружити» і що «ніхто нікого проти його волі волоком до об'єднання тягнути не буде, однак і чекати тих, хто довго наважується, не збираються, щоб не втратити державні преференції». Хтось робить ставку на необхідності дотримання інтересів місцевих мешканців та пропонує поцікавитися думкою безпосередньо громад, хтось побивається про збереження соціальної сфери, десь проглядається зацікавлення в стабільному розвиткові бізнесу.
Дискусія змусила ключових її учасників залишити залу засідань і вести подальші перемовини в більш тісному колі, де було особливо гаряче. І все ж вдалося приборкати власні амбіції та дійти умовної згоди на об'єднання. Щоправда, остаточне рішення мають озвучити тільки наприкінці травня на черговому раунді переговорів, уже маючи на руках рішення сходок сільських громад.
Нині ж головними умовами голови висувають узгоджені спільні ключові вимоги щодо збереження соціальної інфраструктури сіл. Так, в умовному «шлюбному контракті» прописали, що загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів має бути залишена не тільки в Чулаківці як опорна, а й у Чорноморському та Пам'ятному, школа І—ІІ ступенів — у Садовому та Краснознам'янці, І ступеня — в Лиманівці. Наполягають на збереженні дитсадків у всіх чотирьох селах, що сьогодні є центрами сільрад, а ще стадіону — в Чулаківці, дільничної лікарні та облаштуванні пункту швидкої допомоги — в Садовому. Збереження лікарських амбулаторій вимагають у Чулаківці та Чорноморському, фельдшерсько-акушерського пункту — в Чорноморському та фельдшерських пунктів — в Іванівці та Краснознам'янці.
Свої вимоги в сільських голів і щодо збереження працюючих будинків культури та клубів, опорних пунктів охорони правопорядку, пожежних підрозділів та організації ефективного апарату управління. Простіше було б у цьому списку прописати те, чим сільські голови погодилися поступитися на догоду скороченню витрат згідно з процедурою утворення об'єднаної територіальної громади. Якщо ж така нарешті утвориться і матиме достатньо коштів для потужної соціальної інфраструктури, то нічого й скорочувати не доведеться. Бо ж усі рішення, скільки і яких закладів утримувати, прийматиме виключно ОТГ — самостійно, без директив згори!
Окремо про настрої у загальноосвітніх школах щодо утворення опорних шкіл та їх філій мали нагоду поцікавитися в директорів шкіл сільської глибинки. «Економити та об'єктивно оцінювати ситуацію, без сумніву, потрібно, — погоджується директор Пам'ятненської ЗОШ Лілія Качан. — На жаль, постраждає виховна складова процесу. Діти тривалий час перебуватимуть у дорозі. У нас зараз навчаються 125 учнів. Шкільного автобуса немає, бо всі місцеві. І вчителям, і батькам хочеться завчасно бути готовими до того, що нас чекатиме з 1 вересня. Особливо занепокоєні батьки старшокласників. Дехто стоїть перед непростим вибором: залишати дітей у селі і щодня возити до опорної школи чи відправляти на навчання в професійно-технічні заклади».
Що таке їздити за 12 кілометрів до Чулаківки, школярі пересвідчилися, коли їх двічі на тиждень відправляли сюди на профільне навчання, переповідає Лілія Миколаївна. Мовляв, ціла епопея з транспортом, батьки гроші збирали на пальне.
Погоджується з колегою щодо незручностей у підвезенні й директор Садівської школи Валентина Кривонос. Із 168 учнів їхньої школи підвозять з інших сіл 102 — трьома рейсами (!) шкільного автобуса, якому 6 років. Але ж трапляються збої у роботі, взимку — ожеледь, навесні та восени — спека. Діти перевтомлюються, недосипають. Натомість обидві школи мають пристойні умови для здобуття освіти. Головне — щоб не постраждав навчальний процес і, звісно ж, діти. Достеменно поки що не зрозуміло, що буде з гуртковою роботою, музичними школами, спортивними секціями і, зрештою, з харчуванням дітлахів. Благо, що возитимуть тільки старшокласників, початкова школа залишиться на місцях. Усі сподівання — на мудрість та професіоналізм тих, хто має чітко прорахувати нововведення, і на ефективність реформи місцевого самоврядування, на яку в селах все-таки покладають великі надії...
Олена НЕЧИПУРЕНКО
Новий день
