А де райські кущі, там і амброзія - акацієвий мед. Бджолярі, котрі із своїми пересувними пасіками переселилися сюди на кілька тижнів, запевняють: він найкорисніший, бо допомагає стабілізувати тиск. А ще дуже смачний і не кристалізується протягом п'яти років. З-поміж мандрівних пасічників - і цюрупинчанин Микола ЯСТРУБ.
"У бджільництво я закохався ще півтора десятки років тому, коли працював водієм на швидкій допомозі. Починав з п'яти вуликів, а тепер їх маю 74. Користь подвійна: раніше потерпав від гіпертонії, а тепер про неї забув -- бджолині укуси "працюють". А протягом дня мене по 50--70 разів ці комахи вкусити можуть. Та й загалом переконався, що здоров'я за цей час зміцніло: останнього року взагалі до лікарів звертатися потреби не було, - розповідає Микола Миколайович.
- Меду вистачає і на всю родину, і на продаж. Хоча дається він нелегко: мандрую із своєю пасікою чи не весь сезон. Оце зараз в акацієвому лісі мешкаю -- просто в кунгу старої вантажівки. Купив її задешево: до того ГАЗ-66 використовувався як сільська автомобільна ятка. Потім з нею переїду у дніпровські плавні, коли там різнотрав'я зацвіте. Далі - у рапсові поля. Бджоли потребують постійної уваги для захисту від двоногих злодюжок тримаю охоронця, а ще є пернаті мисливці за бджолами: щурка так затято на них полює, що її й постріли не відлякують - все одно чинить розбій біля самих вуликів. Буває, бджоли гинуть через обробку полів потужними інсектицидами, хоча загалом їхня степова українська порода досить витривала: кращої для півдня України я не знаю".
Пасічник каже: далеко не завжди бджільництво могло прогодувати самих бджолярів. Були не такі вже й давні часи, коли через катастрофічне падіння попиту трилітрова банка найкращого акацієвого меду на Херсонщині коштувала всього 54 гривні. І покупців ще треба було пошукати. А коли відбулася євроінтеграція і екологічно чистий продукт пішов на європейські ринки, навіть за літр "важкого" соняшникового меду 1,3 долара США дають, а за найдорожчий акацієвий - усі чотири. Попит стабільний, та й бігати у пошуках покупців тепер не треба. Закупівельний пункт у самому Цюрупинську бізнесмени відкрили і розраховуються чесно.
Пасік на Херсонщині є тисячі. Але для їхніх власників це переважно хобі чи підробіток, а не основний бізнес. Микола Яструб підрахував: аби пасіка могла прогодувати родину її власника, треба мати щонайменше сто вуликів.
А розвивати проект стає недешево: кожен вулик із маткою, рамками та вощиною коштує майже тисячу гривень, хоча й окуповуються такі інвестиції протягом одного сезону. До того ж власники угідь, які опилюють бджоли, часом вимагають медом ділитися.
Причому "данина" вряди-годи обраховується десятками літрів! Хоча від бджіл аграріям і так користь велика: там, де вони опилюють культурні рослини, врожай може зрости на третину! Втім, навіть за таких умов свою пасіку цюрупинчанин Микола Яструб планує розширювати і надалі: аби лишень на мед і в майбутньому знаходилися покупці та його ціна не падала.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ, фото автора
Голос України
