З почуттям гордості Андрій Петрович пройшовся шкільними коридорами, згадав чудові шкільні роки, завітав до свого рідного класу.
Був приємно здивований, коли дізнався, що його донька Марія, яка навчається в 5-Б класі, сидить за тією ж партою, що сидів і він у свої шкільні роки. Згодом в актовій залі відбулася зустріч учнів, майбутніх захисників Вітчизни з Андрієм Петровичем.
З глибоким сумом та болем в очах учасник АТО ділився з учнями спогадами, що пережив разом зі своїми побратимами за час, проведений в зоні АТО, показуючи своїм прикладом, що не тільки словами можна любити свою Батьківщину, але й вчинками доводити це.
Відповідаючи на запитання, Андрій Петрович намагався у доступній формі розповісти учням про життя на війні, про допомогу волонтерів, про солдатську єдність, братство, про військові будні. Від імені бійців щиро подякував учням, вчителям, батькам, волонтерам за матеріальну і моральну підтримку і зазначив, що вона для воїнів є надзвичайно важливою.
Від педагогічного колективу та учнівської молоді прозвучали щирі слова подяки і шани всім бійцям, які перебувають на передовій, захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність України, за їх бойовий дух, за незламний характер та жагу до перемоги. По закінченню зустрічі Андрій Петрович побажав всім присутнім у залі здоров'я, удачі, щастя та мирного неба над головою.
Учні ЗОШ № 1 переймаються долею України та підтримують наших воїнів-захисників. Під гаслом доброти, людяності, милосердя в школі проходять благодійні акції «Зігрій солдата», «Святкові смаколики». Адже доброта й милосердя завжди потрібні, особливо в наш непростий час. Класні колективи збирали теплі речі (шапки, шкарпетки, рукавиці), солодощі. Спільними зусиллями було зібрано чимало речей, які так необхідні воїнам АТО.
Учні розуміють, що допомогти армії, нашим бійцям, може кожен із нас, хто має в серці бодай трохи любові і здатен нею ділитися. Адже матеріальні речі – суттєві, проте значно вагоміше те, що в душі! Просто потрібно мати бодай крихту любові до Батьківщини, до ближнього. Любові до життя...
