Громадська організація «22-й форпост» відома у місті тим, що допомагає готувати хлопців до служби на АТО, та якось її керівник Олександр Сервулі загорівся ідеєю сконструювати турель з дистанційним управлінням та можливістю вести вогонь з будь-якої стрілецької зброї.
Двоє активістів та друзів Олександра (зараз вони служать у мобільній групі Херсонського прикордонного загону, і відгукуються на позивні «Вольф» та «Квант») зголосилися цю ідею втілити. І протягом двох місяців в умовах звичайної гаражної майстерні народився простий апарат.
Для управління туреллю хлопці самі розробили спеціальну плату, під два сервоприводи, які її рухають, використали обладнання із звичайнісіньких шуруповертів, а на захищений корпус пішла сталь завтовшки у три міліметри. Управляти «електронним бійцем» можна по кабелях на дистанції до півкілометра, а якщо ці кабелі перебито, то система переходить на кодований радіосигнал.
Таким чином засікти її можна лише, коли захована за мішками з піском турель відкриває через амбразуру вогонь з ручного кулемета чи автомата, а знищити – тільки прямим влучанням міни або артилерійського снаряду. Натомість сама вона може відстрілюватися надзвичайно точно: адже влучність оператор коригує рухом джойстика, сидячи у захищеному бліндажі, та вдивляючись у екран монітору.
«Нову турель уже випробували на полігоні, приєднавши до неї автомат АКСУ. Розробка виявилася настільки вдалою, що прикордонники у неї просто «закохалися». Зараз вона у Херсонському прикордонному загоні, де служать її «батьки», - посміхається Олександр Сервулі.
Звісно, охоронні турелі – не дивина: їх використовують у США, Китаї. Але подібні зразки коштують десятки тисяч доларів, тоді як наше дітище обійшлося всього лише у десять тисяч гривень, рахуючи із вартістю дешевенького аналогового монітору. Для порівняння: стільки ж коштує помпова рушниця турецького виробництва. А якщо турель піде у серію, то її вартість зменшиться на чверть».
У ГО «22-й форпост» запевняють, що розробники українського «електронного бійця» готові безкоштовно передати технологію та права на його виготовлення Міністерству оборони України або державному концерну «Укроборонпром». Можуть і з організацією серійного виробництва допомогти – аби їхня турель допомагала побратимам, котрі на східному фронті тримають оборону від розвідувально-диверсійних груп ворога.
Її легко та швидко монтувати і на флангах вузлів оборони (блокпостів), і на спостережних вишках, бо конструкція надійно кріпиться на кількох «саморізах». Єдина проблема – це заміна спорожнілих магазинів, яку повинна здійснювати все ж людина, а не сам пристрій. Хоча за використання у турелі кулемета, а не автомата, довга стрічка у коробі цю проблему практично вирішує.
То чи з'явиться у оборонного відомства інтерес до вітчизняного ноу-хау? Херсонські конструктори розраховують, що їхня розробка не залишиться у єдиному екземплярі: адже така перспективна зброя майбутнього у нашої армії відсутня, а потреба у ній з роками лише зростатиме. І покладатися виключно на імпорт було б не вельми розсудливо.
На знімку: автоматична турель – розробка херсонських кулібіних. Фото надане ГО «22-й форпост».
