Всі роки, скільки існує держава, скільки ми живемо у Незалежній Україні, постійно ведуться розмови про те, що Конституцію треба вдосконалювати, що вона не ідеальна, і що на часі вирішення проблемних питань, які турбують населення.
Зі зміною влади в Україні, про те, що Конституцію треба «вдосконалювати» заговорили ще більш гостро. Я думаю, що більшість з вас, шановні, чули про те, що просто зараз готуються зміни до Конституції і одразу в кількох напрямках.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ
Чиновники дуже полюбляють про це говорити, і вихваляються наввипередки один перед одним, що ось саме зараз, саме ми, і саме з нами все й одразу покращиться. Чи насправді це так? Давайте разом пошукаємо відповіді.
Та перед тим слід зазначити, що більшість населення так і не знає напевно, а що ж саме буде змінюватися і у якому напрямку.
Чому? Та тому, що більшість ці питання просто не цікавлять.
Чому? У силу різних обставин...
По-перше, частину населення не цікавить це через те, що вона впевнена у тому, що її думка нікого не цікавить, і що від того будуть вони «підтримувати» чи «протестувати» – зміни не відбудуться.
По-друге, більша частина населення цим питання не цікавиться в силу того, що просто не розуміється на цих питаннях, в силу відсутності освіченості.
Як не прикро це звучить, але переважна більшість українців взагалі не розуміється на питання державотворення та того, як повинна бути улаштована влада держави у такий спосіб, аби громада – насправді стала владою.
Зараз освіту (на фоні її деградації), замінюють новими політичними гаслами і проводять фактично ту ж саму політагітацію і пропаганду, від якої так намагаються відхреститися (маю на увазі часи СРСР), з тією лише різницею, що тоді поруч були «видовища» (ковбаса по 2,20; безкоштовні санаторні путівки; дитячі піонерські табори по ціні 3,60 на 24 дні тощо). Сьогодні, разом із політичною рекламою (не менш прямолінійною ніж у часи СРСР) ми маємо й «видовища», тільки у найжахливішому їх прояві – війні.
Наші, домашні олігархи, як працювали на себе так і продовжують працювати, а каральна машина, як працювала на тих, хто має владу і гроші, так і продовжує працювати.
Прикро, але більша частина населення як цього не бачила (чи не хотіла) так і не бачить (чи знову не хоче). Невже поза «страуса» є більш зручною?
І нарешті, по-третє, все ж є частина населення, яка розуміється на питаннях того, що відбувається всередині держави, і намагається це якимось чином донести до широкого загалу – займаючись просвітництвом.
А от, хоче загал це чути чи ні, це вже інша справа. Але, від того, що хтось від власного невігластва «знаходить відьом», і «розклеює ярлики» (цілком у стилі СРСР) дійсність не перестає бути дійсністю. І скільки б окремі «лідери» не кричали з майданних трибун, що ми викорінюємо «совок», вони навіть самі того не помічаючи, діють тими ж самим методами, і в стилі тих самих «партійних» ознаках часів СРСР. З тією лише різницею, що сьогодні, в усіх бідах звинувачують комуністів, які кілька десятиліть тому звинувачували в усьому «імперіалістів». Змінилася зовнішні форма, а не суть, але народ від цього не почав жити краще. Для чого тоді все це роблять? Знову приходить на думку славнозвісний страус...
«Розумна» правляча еліта, знайшла сьогодні для мас нову «замануху», і назвала її у стилі Михайла Горбачова – «ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ» (тоді була «перебудова». Співзвучно, чи не так?).
Стосовно «децентралізації» влади в Україні, так само як свого часу і «перебудови» існують дві протилежні думки.
Перша: запропоновані пропозиції – докорінно змінять устрій держави, і населення насправді отримує більшу частину владних повноважень на місцях.
Друга: така формація децентралізації ні до чого нового не приведе, це всього лише зміна «обличчя», «фасаду», «вивісок», а суть від цього не зміниться.
Так це чи ні? Давайте думати разом, і головне чесно відповідати на питання які виникають (ну, хоча б самім собі).
Нагадаю, що «зміни» були запропоновані Володимиром Гройсманом, Віце-прем'єр-міністром України – Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Що є Централізована система влади
* Концентрація влади в одній інституції;
* Максимальна передача фінансів «нагору», їх перерозподіл «вниз» в ручному режимі;
* Повна залежність територій від центру;
* Розбалансована система місцевого самоврядування. Слабкі громади;
* Вирішення більшості питань через корупційний чинник.
Що пропонується
* Децентралізація влади;
* Максимальна дерегуляція дозволів і послуг;
* Передача більшості повноважень і ресурсів на рівень територіальних громад – сіл, селищ та міст;
* Чітке розмежування повноважень як між різними органами місцевого самоврядування, так і між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Принцип субсидіарності;
* Відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцем і державою.
Децентралізація або федералізація, на думку Уряду децентралізація це:
- розширення можливостей і збільшення ресурсів громади – села, селища, міста;
- розвиток територій та добробут їх мешканців
федералізація, це:
- централізація влади на рівні регіону;
- шлях до роз'єднання країни;
- слабкий рівень громад;
Зараз не будемо обговорювати дуже спірні думки. Пригадаємо лише, що подавляюча більшість провідних РОЗВИНЕНИХ країн світу мають саме федеративний устрій. І? Нічого, живуть. Не просто живуть, а процвітають і навіть іншим країнам допомагають жити.
Реформи - є?
Щодо концепції реформи місцевого самоврядування, то, як стверджують в Уряді, вона підготовлена на підвалинах: «Положень Європейської хартії місцевого самоврядування; пропозицій вітчизняних експертів; з урахуванням позиції і досвіду міжнародних експертів та за погодженням представників органів місцевого самоврядування та асоціацій» і затверджена розпорядженням КМУ № 333, від 1 квітня 2014 р.
В житті не міг подумати, що наш Уряд здатен так швидко працювати. Пригадаймо: 27 лютого Прем'єром стає Яценюк. У продовж 2 тижнів формується склад КМУ (середина березня), а вже 1 квітня затверджується концепція, яка «розроблена» і навіть «обговорена» та «погоджена» на місцях. Хто, що і з ким обговорював? Чи ситуація знову повторилася, як і всі попередні роки: всі сказали «одобрямс», навіть не знаючи про що йде мова.
(Знайома ситуація: «Я цю книгу не читав, але вона проти «нашого» народу, і її слід заборонити»)
СИСТЕМА Якою ж бачать «реформатори» нову систему органів публічної влади на місцях?
Одразу зазначу, що на всіх рівнях зберігається дія двох паралельних структур, які працюють на трьох рівнях: регіони, райони, громади (детальніше про це у наступному матеріалі – прим. авт.).
РЕГІОН Обласне державне представництво – Територіальні органи центральних органів виконавчої влади. Обласна рада – Виконавчий комітет обласної ради (паралельно).
РАЙОН Районне державне представництво – Територіальні органи центральних органів виконавчої влади. Районна рада – Виконавчий комітет районної ради (паралельно).
ГРОМАДА Рада громади – Виконавчий комітет ради громади. Голови сільських громад
З третьою формацією взагалі тільки питання: як громада буде обирати раду? Які будуть у неї функції? Як обиратимуться голови сільських громад? Які у них будуть функції і які повноваження?
Судячи із структури, то виборів сільських і селищних рад, у теперішній їх формації, не буде взагалі. Якщо це так, то це пряме урізання прав селян, адже ними тепер будуть керувати з рівня району, а спробуй туди достукатися!..
Що ж стосується самої паралельної структури, то вона фактично зберігає всі ті ж самі структуровані формування, які є й сьогодні, тільки з іншою назвою, і є більш укрупненими (щодо влади над селами і селищами). А так третя гілка владної структури, яка є сьогодні (і яка підпорядкована Адміністрації Президента), як була так і залишається (скоріш за все буде підпорядкована Кабміну).
Тобто держава як контролювала, так і продовжить далі контролювати.
Незрозумілими залишаються тонкощі: які саме конкретні функції на ці органи будуть покладені (озвучені тільки загальні визначення без будь-якої деталізації). Натомість можна припустити, що це будуть функції контролю, і, скоріш за все, дозвільно-заборонної системи.
Тобто: державна залишить за собою повноту контролювати (дозволяти – забороняти), і при цьому не буде ні за що відповідати («Керувати – ми, відповідати – ви», адже вся повнота влади у вас). Якщо щось не так – питання до місцевої влади – вони керують, вони приймають рішення, а ми «білі і пухнасті» (зручна форма – «відбілити» владноможців).
Як приклад можна привести існуючу систему районування у містах обласного значення. Наприклад у Херсоні існують три адміністративно-територіальні райони: Дніпровський, Суворовський, Комсомольський. Діють три ради, є три голови виконкомів районних рад. У них є певні зобов'язання (маленькі). А чи є у них повнота влади? Чи є у них гроші? Чи є елементи впливу? Ні, все сфокусовано у Херсонській міській раді та у виконкомі ХМР, а отже в руках Голови виконкому (він же мер – якого обирають загальними виборами всі жителі міста).
От і виходить, що районні ради і їх виконкоми є, рішення якісь вони там приймають, але реального впливу на ситуацію не мають, адже не наділені відповідними повноваженнями, але, повинні відповідати за покладені на них обов'язки. Як у старому анекдоті: «Ви починайте копати, а лопати ми після обіду підвеземо»...
Компетенція громад
Розглянемо окремі пункти того, що пропонують віддати на відкуп на місця
Місцевий економічний розвиток – фактично відповідь на мною тезу щодо відповідальності – її перекладуть на «місцеві плечі» – самі на себе заробляйте... До певної міри є й сьогоднішньою функцією – наповнювати місцевий бюджет
Планування розвитку території громади – генеральний план забудови і сьогодні розробляє і замовляє місцева влада.
Житлово-комунальні послуги, утримання об'єктів комунальної власності – все це сьогодні на місцях.
Питання забудови території – вони й сьогодні у рамках існуючого законодавства в руках місцевих рад. Питання у тому, наскільки ефективно це відбувається.
Розвиток та утримання місцевої інфраструктури – більша частина сьогодні на балансі місцевої влади.
Муніципальна міліція – питання спірне. Невже кожен міський голова матиме «свого» міліціонера? Уявляєте, яка влада у руках голови? А що буде якщо не вистачить грошей на фінансування? Міліція почне надавати «платні послуги»?
Швидка медична допомога, первинна охорона здоров'я – є сьогодні на місцевому рівні.
Соціальна допомога – тут суттєве питання: сьогодні функція держави за рахунок субвенцій і траншів з державного бюджету.
Благоустрій території – цими питаннями й сьогодні займається громада.
Пасажирські перевезення на території громади – якщо маються на увазі перевезення у місцях дислокації самої громади, то ці функції й сьогодні місто виконує само для себе. Якщо мати на увазі укрупнені «громади» (селище – село) і говорити про перевезення між окремими населеними пунктами, то тут можуть біти окремі питання. Хоча, формально це є й сьогодні, наприклад автобусні маршрути: Херсон – Антонівка.
Середня, дошкільна та позашкільна освіта – сьогоднішній рівень.
Культура та фізична культура – і сьогодні вона на місцевому рівні, фінансування відбувається по залишковому принципу.
Компетенція району
Утримання об'єктів спільної власності територіальних громад району – є сьогодні.
Забезпечення надання вторинної медичної допомоги – це формація говорить про те, що сучасна влада не збирається відмовлятися від пропозицій своїх попередників, і залишає модель реформування медичної галузі, яка має на меті фактичне припинення надання первинної медичної допомоги на селі, а отже про фельдшерів та акушерів селу доведеться все ж забути.
Ідея щодо того, що карета швидкої допомоги доїжджає до хворого за 10 (місто) – 20 (село) хвилин, якою так вихвалялася Раїса Богатирьова екс-міністр охорони здоров'я України продовжує жити, не ділячись на те, що кілька десятків, якщо вже не сотень людей поплатилися за це власним життям.
Транспортна інфраструктура районного значення – без змін, є сьогодні, всі внутрішні рейси виконують районні структури.
Виховання та навчання дітей у школах-інтернатах загального профілю –незрозуміло якого рівня. Суто районного (кожен район буде утримувати власні заклади), чи все ж будуть утворювати міжрайонні (обласні)? Обласні існують і сьогодні.
Компетенція регіону
Планування регіонального розвитку – це є й сьогодні (інше питання під яке фінансування).
Транспортна інфраструктура регіонального значення – внутрішньо обласні перевезення і сьогодні регулюються на місцях. Як буде з перевезеннями пасажирів між областями? Відповідь не звучить.
Спеціалізована середня освіта – питання є. Якщо раніше обласний бюджет мав до цього таке собі відношення (часткове, фрагментарне фінансування) левову частку брали на себе профільні Міністерства та державне замовлення (а отже бюджет), то якщо відтепер все перекладуть виключно на обласний бюджет, то на середньо - спеціальній освіті можна поставити хрест.
Спеціалізована охорона здоров'я (третинний рівень) – продовження медичної реформи. Обласному бюджету просто невистачить грошей на нормальне, повне утримання спеціалізованих клінік. Чи будуть доживати хворі до того моменту, поки дістануться обласного спеціаліста – питання стане ще більш гострим.
Розвиток культури, спорту та туризму – й сьогодні утримують. Питання у іншому – як саме.
Утримання об'єктів спільної власності територіальних громад регіону – без змін, є сьогодні.
ДЕРЖАВНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА
Дивимося, що пропонує реформа віднести до основних сфер відповідальності державних представництв:
* Нагляд за законністю в діяльності органів місцевого самоврядування;
* Контроль за наданням адміністративних, соціальних та інших послуг громадянам та юридичним особам;
* Координація діяльності усіх органів влади в умовах надзвичайного стану;
* Координація діяльності Територіальних органів виконавчої влади.
Фактично нічого нового: все це є й зараз.
ФІНАНСИ
Наступний етап – більш цікавий: фінанси. Що ж нас чекає кардинально нового і прогресивного? Отже: децентралізація фінансів(?).
В першу чергу Уряд вважає, що найголовнішим його надбанням є збільшення части ІІ кошику у місцевих бюджетах до 30%, а саме:
• Частина податку на доходи фізичних осіб (до 25%)
• Частина податку на прибуток підприємств (від 10% до 25%)
• Екологічний податок (частково)
• Єдиний податок (повністю)
• Земельний податок (повністю)
• Інші податки та збори
У сміливих пропозиціях мова йшла про те, що на місцях повинні залишатися від 60 до 70% всіх податків та зборів, у найсміливіших – 90%. Та, як бачимо на ділі, регіони знову будуть залишати у себе мізерні частки. 75% зборів знову буде переправлятися у Київ, і звідти, знову таки, як і сьогодні, у ручному режимі, перерозподілятимуться на місця.
При цьому треба звернути увагу на кілька пунктів:
по-перше, у пропозиціях немає фіксованого визначеного відсотку, там сказано – «до», а отже це може бути і всього 1%;
по-друге, як відбуватиметься фінансування нижче рівня – місто обласного значення;
по-третє, якими будуть принципи фінансування: кожному – від внесеного, чи – кожному по потребі? За якими принципом будуть визначати відсотки? Хто ближче стоїть до пана – то й гарний? Так ми це вже проходили.
В Уряді вважають, що вони продумали ще кілька дієвих заходів щодо зміцнення матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування:
* Виведення обслуговування витрат ІІ кошика з казначейства (після стабілізації економічної ситуації).
* 100% фінансове забезпечення делегованих повноважень без відволікання власних доходів.
* Можливість використання економії фінансових ресурсів місцевих бюджетів від кредитних коштів та лізингового обладнання для погашення відповідних кредитних ресурсів.
* Вдосконалення системи бюджетного планування.
Все це не більш ніж декларативні заяви, коли і яким чином вони будуть втілюватися у життя взагалі незрозуміло.
Такими чином, шановні у вас є матеріал, для того, аби ви самостійно проаналізували, і самим собі відповіли на питання: чи насправді у нас збираються провести реформи, чи для нас з вами знову будують «Потемкинские деревни»...
Сергій ОСОЛОДКІН
