Music Ambassadors Tour 2025: від зруйнованих шкіл до відродження культури

Тур почався в Києві — місті, де сьогодні поруч існують святкове світло, народний меморіал загиблих на Майдані та виставка знищеної російської техніки. Для гостей це був перший дотик до української реальності: країна, яка живе у війні, не перестає жити культурним життям.

«Поки не приїдеш сюди, ти насправді не усвідомлюєш масштабу руйнувань, хоробрості людей і того, наскільки вони стійкі. Я хочу забрати цей досвід із собою», — Pavla Slívová (Чехія), керівниця букінгу фестивалю Colours of Ostrava.

Наступною точкою став Чернігів. Там учасники туру побачили інший бік української культури — не втрату, а відновлення. У просторі «Фабрична, 12» разом із Натою Жижченко (ONUKA) та Євгеном Філатовим (The Maneken) вони познайомилися з історією спадщини майстра народних інструментів Олександра Шльончика. А в Peremoha Center побачили, як ця спадщина продовжується вже в сучасному форматі — через цифрове виробництво сопілок та окарин. Тут 3D-друк працює не як демонстрація технології, а як спосіб зберегти і передати культурну пам’ять далі.

Найважчою частиною маршруту став південь України. У Херсонській та Миколаївській областях амбасадори побачили зруйновані мистецькі школи — місця, де ще недавно вчилися діти, працювали викладачі й формувалося культурне життя громад.

«Це зовсім інший досвід — дивитися на все це по телевізору і стояти всередині будівлі, зруйнованої ракетою. Я очікував побачити те, що побачив, але не знав, що саме відчуватиму і наскільки сильно це вплине на мене емоційно. Найбільше мене вразило те, як люди в маленьких містах і селах, які були зруйновані, об’єднуються і все одно зберігають надію», — Robbie Tolson (Шотландія), соціальний підприємець DJ та засновник Turn The Tables.

У Великоолександрівській громаді, під час її окупації, приміщення Будинку культури, де розташовувалася школа, використовували російські військові, а після звільнення, вже у червні 2024 року — прицільним ударом вони знищили її вщент. Попри це, учні, які сьогодні навчаються дистанційно, підготували для гостей невеликий концерт. Саме цей виступ багато хто з амбасадорів назвав одним із найсильніших моментів усього туру.

У Давидовому Броді, який у 2022 році був лінією фронту, не залишилося жодного вцілілого будинку. У Снігурівці мистецька школа продовжує працювати в старій аварійній будівлі без належних умов для занять. Такі місця нагадують: коли руйнують школи, будинки культури і простори для навчання, йдеться не лише про втрату інфраструктури. Йдеться про цілеспрямоване нищення нашої пам’яті, тяглості та майбутнього.

Фіналом туру стала відкрита розмова в Києві між амбасадорами та українською музичною спільнотою. Говорили про те, як музика працює в часи кризи — як простір єдності, як інструмент проти популізму, як спосіб відновлення і включення людей у спільне життя.

«Я побачив мужність і силу українського народу, і це дуже нагадало мені концепцію “sisu”, яка існує у Фінляндії. Це про внутрішню силу і витривалість — не про агресію чи насильство, а про здатність не здаватися навіть тоді, коли все дуже важко. Те, що Росія атакує театри, школи та культурні центри, не має нічого спільного з війною. Це тероризм», — Mikko Niemelä (Фінляндія), CEO фестивалю Ruisrock.

Окремо під час фінальної події говорили про практичні ініціативи, які вже працюють в Україні. Зокрема — про EnterDJ, де діджеїнг використовується як інструмент емоційної підтримки та реабілітації для ветеранів і людей, які постраждали від війни.

«Одна з причин, чому я захотів приїхати, — це тому, що я родом із Сербії і сам виріс на війні. До війни неможливо бути готовим. Навіть якщо ти виріс у такому середовищі, до цього не можна звикнути. Для мене найбільш шокуючим стало те, скільки всього світ насправді не бачить. Я відкрив для себе багато речей, про які раніше не чув, і це означає, що далеко не всі історії доходять до міжнародної авдиторії», — Ivan Milivojev (Сербія), співзасновник фестивалю EXIT та Exchange Ambassador для ESNS.

Документальний фільм став продовженням туру. Це спосіб зберегти побачене, зафіксувати почуте і передати цей досвід далі — тим, хто не був тут особисто, але має його побачити.

«Цей тур неможливо звести до програми візитів. Для нас важливо, щоб люди не просто побачили Україну, а поширили цей досвід у своїх країнах, подіях та професійних середовищах», — зазначають в UAME | Music Saves Ukraine.