Понад рік на херсонському напрямку – історія бойової медикині Ластівки


Фельдшерка з Одещини Олександра Чорна понад рік служить на Херсонщині. Військова медикиня з позивним Ластівка та її побратими нині евакуюють поранених бійців до шпиталю.

Дитинство та юність Олександри минало у військовому містечку Подільська на Одещині. Батько був військовим, Служить у ЗСУ й чоловік Олександри.

Після завершення навчання в медичному училищі і вона працювала у військовій частини. Але після народження дітей Олександра змінила професію й останні шість років працювала бухгалтеркою.

Однак, коли почалася війна, питання служити чи не служити в неї навіть не виникало. 23 березня Олександру в складі добровольчого батальйону мобілізували до ЗСУ.



"Тут взагалі повно крові. В повному сенсі. Тут більше відкритих ран, вогнепальних поранень. Надаємо допомогу домедичну. Маємо довезти, стабілізувати максимально, щоб лікарі вже далі робили свою справу в операційній,"– розповідає Ластівка.

На забезпечення медикаментами та іншими медичними засобами Олександра не скаржиться. За її словами, складнощі були лише на початку війни. А зараз є все й дуже багато допомагають волонтери. Вони самі виходять на військовослужбовців, одразу дізнаються потреби й закривають запити дуже швидко, буває й за добу. Допомагають і з ремонтом автівок, адже машини медиків дуже часто потрапляють під обстріли. Кілька разів Олександра та її побратими під час виїзду отримували контузії. Востаннє це сталося 17 січня цього року.

На питання, як їй взагалі служиться в чоловічому колективі, Олександра відповідає, що якогось сексизму в них немає. І вона, як і інші жінки, яких в армії вистачає, просто виконує свою роботу. До того ж за час служби вже сприймає свою бригаду і свій бойовий екіпаж як родину. А коли переживає важкі моменти, буває, доводиться вивозити тіла померлих побратимів, потім рятується тим, що вмикає музику й розмальовує картини за номерами.