Станіслав, колись затишний куточок Херсонщини, перетворився на місце, де виживання стало справжнім випробуванням. Село залишилося без світла, води й газу ще 4 жовтня, і з того часу його мешканці ніби опинилися на межі людських можливостей. Холод, темрява та постійна загроза смерті стали їхньою повсякденністю. Кожен новий день тут — це боротьба. Люди живуть у страху, не наважуючись вийти з дому: у небі постійно гудуть ворожі дрони, які відстежують будь-який рух. Вийти по хліб, набрати води чи навіть просто перетнути двір стало смертельно небезпечно.
Місцеві розповідають страшні історії. Одна жінка намагалася домовитися із знайомим чоловіком, щоб виїхати з села, але той відмовився. Єдина дорога, яка сполучає Станіслав із зовнішнім світом, перетворилася на пастку. Там дрони атакують усе, що рухається. Люди у відчаї залишаються у своїх домівках, позбавлені можливості навіть вийти у двір, щоб не потрапити під приціл безпілотників.
"Це не життя, це
пекло," — говорить один із мешканців. Він навіть не намагається підібрати
слова, щоб описати свій жах. "Нас просто залишили виживати. Хто виживе —
той виживе."Станіслав став символом нелюдяності війни. Це не просто зруйновані будинки чи відсутність електрики. Це систематичне знищення людей — моральне і фізичне. Коли щосекунди відчуваєш себе мішенню, важко навіть думати про завтрашній день.
Зараз Станіслав — це місце, де час зупинився. Тут люди не живуть, а виживають. У надії, що одного дня кошмар скінчиться. У надії, що мир повернеться до їхніх домівок. Але поки що ця надія ледь жевріє за холодними стінами, ховаючись від всевидячих очей дронів.
