Виявляється, якщо ти приїхав автомобілем, то ти зможеш насолодитись від пересування по бездоріжжю. Але, якщо ти приїхав іншими видами транспорту, то ти можеш їм користуватись до 19.00. З 19.00 по 20.00 всі автобуси стоять і чекають, коли настане ніч...
А ніч в Херсоні, на відміну від інших міст України, настає рівно о 20.00, а іноді і на 5 хвилин раніше. В цей момент вартість проїзду в автобусах міста зростає і стає 8 грн. В автобусах так і написано – нічний тариф з 20.00. Так вирішила міська рада, так постановив міський голова!
Туристи запитують місцевих жителів, чому? Можливо, тому що Кримнаш межує з Херсонщиною? Чи може, це природний катаклізм? Чи може мер просто переплутав ранок з вечором, а день з ніччю – таке теж буває? А може він переплутав – хто кому служить? Навіть, коли військові оголошують комендантську годину, то вона обмежує, частіш за все, пересування мешканців лише вночі!
Стаття 33 Конституції України гарантує громадянам право вільного пересування: «Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання».
На жаль, в місті Херсоні це право обмежене. Людям, а особливо дітям, які після занять в спортивній чи музичній школі хочуть потрапити додому, які проживають в різних районах міста після 20.00 доїхати стає дуже складно. А після 21.00 вже неможливо!
Стаття 28 Конституції України гарантує право на повагу: «Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню».
На жаль, в місті Херсоні і це право обмежене. Пересування в автобусах, в яких відвалюються в прямому сенсі колеса, двері і вікна не тільки не приємно, але й небезпечно для життя та здоров'я людей. Непоодинокі випадки травмування мешканців міста. А коли за твої ж гроші водії тебе лають, матюкають, погрожують, тримаючи кермо не руками, тому що однією рукою тримають цигарку, а другою – телефон, то про яку гідність може йти мова? Під загрозою опиняється життя!
Стаття 24 Конституції України гарантує право на рівність: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
Керівники міста пересуваються містом на службових автомобілях, тому вони це можуть зробити в будь-який час, проблем з транспортом у них не має. Більшість мешканців не мають таких можливостей, як мер та його помічники. І коли мер, сидячі в кріслі, розказує скільки мешканцям потрібно віддати за комунальні послуги, громадський транспорт, яким чином доїхати на дачу, яким повітрям дихати, і яку воду пити, то виникає велике питання, ким він себе уявляє – служителем територіальної громади, чи царем?
Як показує історія, багато царів дуже сумно закінчували своє царювання. Особливо в сучасній Україні...
Стефан БАНДЕРКО
