Невже степовий край не здатен нагодувати своїм молоком?

Невже степовий край не здатен нагодувати своїм молоком?

Торік Херсонщина, у степах якої німецькі колоністи Фальц-Фейни аграрні дива творили, виробила всього 284,5 тисячі тонн молока, що становить лише 97 відсотків до плану.

Кажемо «всього», бо колись, до «прискорених реформ» у сільському господарстві, в області текли молочні ріки! Скажімо, 1990-го річне виробництво молока становило 392,8 тисячі тонн, а продукцію з нього у херсонську торговельну мережу не завозили майже з усієї України.

Невже степовий край не здатен на те, щоб уже хоч би своїм молоком годувати дітей? Чи все — молочній галузі «кранти» і до відродження вона вже не здатна?

Відповідь на це важливе для Херсонщини питання ми одержали на державному підприємстві — дослідному господарстві «Асканійське» Інституту зрошуваного землеробства НААНУ. І відповідь не лише ствердну, а й конкретну.

На ній, цій відповіді, щоразу наголошувала колишній керівник «Асканійського» світлої пам'яті Герой України Віра Опанасівна Найдьонова, яка не раз повторювала: «Молоко — це жива копійка, органіка — це прекрасні добрива, корови чи вівці — це зайнятість людей на селі».

...Найраніше у Тавричанці не сонце прокидається, а тамтешні доярки. Короткий обмін думками (корови ждати не будуть!) із двома з них — Тетяною Скорик і Мариною Тарапун.

— Корів ми доїмо три рази на день. І цей робочий день починається у нас вдосвіта — о пів на четверту. Важко, але комусь же треба і молочко доїти?

— За вісімнадцять років, відколи тут працюємо, вже звикли до такого робочого розпорядку. Та й працювати зараз набагато легше, ніж колись. Доїльний зал, бачте, наче фабрика яка... Кожна доярка надоює по півтори тонни молока. Щодня!

З основного корпусу «фабрики молока», оснащеної за останнім словом імпортної техніки, де всі процеси доїння автоматизовані й комп'ютеризовані, переходимо в сусіднє приміщення. Тут (на перший погляд), здається, не так клопітно і «обслуговуючий персонал» ходить коло худоби не так, як там, біля молочного конвеєра.

— Я чотири роки тому перейшла сюди з бурта. Нелегко було там, не легше, якщо не важче, й тут, — каже доярка Тетяна Романцова. — Працюю на роздоюванні корів, обслуговую зараз 56 голів, а коли піде масовий розтел, то навантаження буде ще більшим. Ми теж на роботу вдосвіта приходимо, а робочий день закінчується тоді, коли вже темніє...

У родильному відділенні господарює Олена Ларіонова.

— Мій робочий графік нічим не відрізняється від інших — від рання до смеркання, — каже доглядальниця майбутніх асканійських корів-рекордисток. — У нашім ділі потрібна особлива сумлінність. Телятка — це ті ж маленькі дітки. Зарплата? Не ображаємося...

...За кількадесят метрів, якраз навпроти «фабрики молока», господарюють механізатори, розбираючи складену з рулонів, що пахнуть жнивним степом, «піраміду». Клопітно на кормокухні... Обходить «володіння свої» ветеринар... У кожного чітко, як у театрі, розписані ролі, й людям не потрібно навіть підказувати, як їм діяти. Все на автоматиці — машинній і людській. На досвіді й сумлінні, на обов'язку і селянській дбайливості.

— Дійна череда у нас справді навіть на сьогоднішні мірки чимала — 570 корів, а загалом великої рогатої худоби — близько двох тисяч голів, — підсумовує і пояснює побачене і почуте на молочнотоварній фермі головний зоотехнік ДП «Дослідне господарство «Асканійське» Олександр Дубинський. — Крім великої рогатої худоби, утримуємо і розводимо овець асканійської тонкорунної породи...

— Тваринницьку галузь, яку багато хто вважає збитковою, мабуть, потихеньку згортаєте...

— Ні, не згортаємо! Звичайно, хотілося б, аби наша держава підтримувала тваринницьку галузь, як в інших країнах Європи. Розмов про підтримку багато, закупівельні ціни на м'ясо, молоко, вовну, а також племінний молодняк бажають бути вищими. І значно. Однак... Поголів'я худоби ми не скидаємо, а овець стало навіть більше, ніж роком раніше. Отара нараховує зараз 2700 голів, із них 750 маток. Незабаром почнеться окіт, так що у лютому чекаємо на поповнення.

— Господарство, розвиваючи тваринницьку галузь, взяло курс не на кількість «хвостів», як у народі кажуть...

— ... а на високу продуктивність худоби. Міркуйте самі. У 2018-му річний надій на корову в нас становив 8 тисяч 719 кілограмів. Це на 289 кілограмів більше, ніж у 2017-му.

— Відомо, що молоко у корови на язику.

— Це свята правда! Але не все і від язика залежить. По-перше, ми поліпшили саму технологію годівлі корів, по-друге, ввели в експлуатацію новий доїльний зал. Раніше віддавали перевагу вітчизняному обладнанню для ферм Брацлавського заводу, а тепер переорієнтувалися на установки однієї з відомих іноземних фірм, тобто перейшли на сучасніший рівень виробництва молока. У виборі, як бачите, не помилилися. Продуктивність корів зросла, а умови праці доярок поліпшилися.

— Минулий рік за погодними умовами видався непростим. Не підірвав він вам кормову базу?

— Ні, не підірвав. Кормів маємо вдосталь, зимуємо без ускладнень. Із необхідним запасом заготували і сіна, і сінажу, і силосу — до нового врожаю всього вистачить!

— Які ж надої у ці зимові дні?

— Від корови надоюємо по 22-24 кілограми молока на добу. Щоденний загальний показник по фермі — близько 14-15 тонн. І все молоко — тільки найвищої якості. Для доведення його до стандартів маємо власне холодильне господарство. За якістю продукції стежить лабораторія, тому ми чітко знаємо, якого гатунку продукцію відправляємо переробникам. Працюємо. Як бачите, лише за європейськими стандартами!

— Попри все кажуть, що молочне скотарство в Україні через несприятливу цінову політику збиткове. У вас теж?

— За підсумками минулого року економіка виробництва молока позитивна, та й зараз теж. А от про вирощування молодняку на м'ясо цього вже не скажеш. Ціни на м'ясо мають бути вищими. Не відповім за точність, але чув, що десь 70 відсотків української худоби вивозиться на іноземні ринки, де ціни набагато вищі, ніж на українських. Але рядовим господарствам туди зась.

А куди ж далі пролягає шлях асканійському молоку? Його закуповує ПАТ «Баштанський сирзавод», що випускає продукцію під торговою маркою «Славія». А продукція цього підприємства представлена майже в усіх регіонах України.

— Співробітництвом і ми, і вони задоволені, — стверджує головний зоотехнік «Асканійського» Олександр Дубинський. — Головне — вчасно і справедливо розраховуватись. А тут особливих проблем не виникало, хіба що вносимо час від часу економічні корективи...

Залишається досадувати за одним. Досвідом племінної роботи, впровадження сучасних технологій, зрештою — виробництва молока, а також м'яса і вовни, накопиченим ДП «Дослідне господарство «Асканійське», більше цікавляться вітчизняні й навіть іноземні аграрії, а наші достойники тим часом їздять по «логістику» в ту ж Швецію чи Німеччину. Не як керівники галузі, а як «туристи за викликом».

Сільські Вісті

На фото: (зліва направо): доярки Тетяна Скорик і Марина Тарапун.