Офіційно назву Міжнародний Червоний Хрест було затверджено в 1928 р. на 13-й міжнародній конференції в Гаазі, де був прийнятий статут організації.
На 25-й міжнародній конференції Червоного Хреста, що відбулася в жовтні 1986 р., було затверджено нову назву організації - Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Завдання організації - надання допомоги пораненим, хворим і військовополоненим під час збройних конфліктів, допомога жертвам стихійних лих. Основні принципи діяльності руху - гуманність, неупередженість, нейтральність, незалежність, добровільність, єдиність, універсальність.
18 квітня 1918 року в Києві відбувся з'їзд, на якому було організоване Українське Товариство Червоного Хреста.
Одним із найважливіших завдань тоді була визначена реевакуація військовополонених усіх армій, що воювали на Україні.
В період Другої світової війни Червоний Хрест УРСР підготував і направив на фронт понад 100 тисяч медичних сестер, саніструкторів та сандружинниць. Подвиг тринадцяти українських сестер милосердя, учасниць бойових дій, відзначений нагородою імені Флоренс Найтінгейл. У тилу осередки Червоного Хреста УРСР займалися збиранням, крові, відкривали донорські пункти. Червоний Хрест став ініціатором безоплатного донорства. У повоєнні роки Червоний Хрест у співпраці з органами й установами здоров'я залучав широкі маси до ліквідації санітарних наслідків війни.
Складним випробуванням для Червоного Хреста УРСР стала Чорнобильська катастрофа 26 квітня 1986 року, наслідки якої приховувалися від народу московським керівництвом. В рамках прийнятих державою рішень співробітники Червоного Хреста розселяли мешканців Прип'яті, згодом для обслуговування мешканців забруднених районів було виділено 213 сестер милосердя.
За ініціативою Червоного Хреста України в 1990 році починає діяти комплексна Чорнобильська програма, у рамках якої проведено більш як 240 тисяч дозиметричних обстежень у 70 населених пунктах. У Житомирській та Рівненській областях успішно діють пересувні діагностичні лабораторії Українського Червоного Хреста, за допомогою яких щороку обстежується до 30 тисяч жителів із радіаційно забруднених районів.
До 1922 року в м.Херсоні діяло благодійне Товариство на базі якого і була створена міська організація Червоного Хреста. Його завданням було вишукування коштів для надання допомоги нужденним. Так, наприклад, тільки в 1913 році було зібрано і надано 302 бідним на суму 440 крб. 50 коп. Окрім цього це Товариства за свої кошти в сумі утримувало будинок „трудолюбия" та притулок для людей похилого віку.
Уже в 1922–1923 роках діяло 44 організації Товариства Червоного Хреста, які надавали допомогу голодаючим Херсона та округу, було видано біля 4 млн. пайків. Вже у 1923 році на кошти Товариства в Херсоні відкрито протитуберкульозний диспансер, який значно допоміг в боротьбі з захворюванням на туберкульоз населення міста та прилеглих сільських районів.
У той час джерелом існування організацій Товариства крім членських внесків були ще й дотації з Херсонського округу, аптекарський магазин, хлібна справа, податки на квитки в кіно та проїзд пасажирів у транспорті.
Одразу після звільнення Херсонщини від німецько-фашистських загарбників була створена нова область з центром в м.Херсон. Через 4 місяці після цього у серпні 1944 року була створена Херсонська обласна організація Товариства Червоного Хреста України.
Першим головою обкому Червоного Хреста після утворення Херсонської області обрана Млада Ісаківна Ельзон, яка ще з 1927 року очолювала міський комітет Товариства.
На звільненій від німецько-фашистських загарбників території області велася наполеглива робота щодо розбудови та зміцнення організацій Червоного Хреста, підготовки санітарно-оборонних кадрів для Радянської Армії і закладів охорони здоров'я, розвитку донорського руху, активізації громадської допомоги пораненим захисникам Вітчизни на фронті, надання першої медичної допомоги мирному населенню внаслідок розбійних нальотів ворожої авіації та артилерійських обстрілів, допомоги дітям та населенню, постраждалим в результаті воєнних дій.
Лише за 4 місяці, з серпня по грудень 1944 року, обласним комітетом Червоного Хреста організовано 15 райкомів Червоного Хреста та 552 первинні організації, які об'єднували 21850 членів Товариства. В стислий термін обласним комітетом Товариства в медичних школах м.Херсона і районах області було організовано підготовку медичних сестер для закладів охорони здоров'я, впродовж 1944–1945 років вкрай потрібними фахівцями стали 1156 дівчат. До проведення занять залучалися кращі лікарі міста і області. Слухачі брали активну участь у виконанні важливих санітарно-оборонних завдань.
Уже в 1945 році обласний комітет Червоного Хреста організував в сільській місцевості 72 медпункти для надання першої допомоги місцевому населенню.
За ці та інші здобутки перший голова обласної організації М.І.Єльзон була нагороджена орденом „Знак пошани", медаллю „За добросовестный труд в годы Великой Отечественной войны", була відмічена знаками „Відмінник охорони здоров'я" та „Відміннику санітарної оборони СРСР".
Багато добрих справ на рахунку обласної організації ТЧХУ і в 50-80-ті роки, коли червонохресний рух став ще більш масовим. В цей час обком Червоного Хреста Херсонщини очолювали Кирил Гаврилович Соломаха, Олександра Парфентіївна Литвиненко, Діна Петрівна Тимофеєва, Анатолій Олексійович Ломако, Альбіна Валентинівна Ільїнська. У 1995 році головою обласної організації Товариства обрано лікаря-організатора охорони здоров'я вищої кваліфікаційної категорії Леоніда Степановича Соболя, який працює на цій посаді і понині.
Сьогодні Червоний Хрест працює у 176 країнах світу. Товариство Червоного Хреста України є невід'ємною складовою міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, - найбільшої гуманітарної організації в світі, яка нині нараховує понад 97 мільйонів волонтерів і на практиці втілює одвічні істини людського співіснування уособлені у милосерді, гуманізмі, допомозі одне одному за будь-яких обставин. А це означає, що співробітники та волонтери Червоного Хреста завжди поруч, готові прийти на допомогу в найгарячіших точках планети: в епіцентрах стихійних, техногенних та гуманітарних лих та катастроф, військових дій та протистоянь, політичних та соціальних струсів та сутичок. В своїй діяльності Товариство реалізує регіональні та міжнародні проекти по всій території України, які фінансуються за рахунок членських внесків, публічних пожертв та угод про партнерство.
Йдеться, насамперед, про програми соціального захисту, матеріальної допомоги, медичного обслуговування та опіки і реабілітації найменш захищених верств населення: ветеранів війни та праці, інвалідів, самотніх літніх людей, безпритульних, а також хворих на туберкульоз і ВІЛ–інфікованих та хворих на СНІД. Нині на обліку в організаціях Червоного Хреста України знаходиться понад 500 тисяч самотніх громадян похилого віку та інвалідів.
За 2012 рік патронажними медичними сестрами Червоного Хреста зроблено 142116 патронажів на дому, надано 276402 медичних та 27604 соціально – побутових послуг. Була надана допомога одиноким, інвалідам війни, учасникам ВВВ, інвалідам праці, інвалідам дитинства, підопічним інших категорій.
Питання росту членства в Товаристві, створення нових первинних організацій були постійно на контролі обласної, районних та міських організацій ТЧХУ. Первинні організації створені в лікувально – профілактичних закладах, школах, на території сільських і селищних рад, промислових підприємствах, державних закладах та установах, професійно – технічних училищах, коледжах, ліцеях, вищих навчальних закладах, комерційних структурах та інших. Всього їх налічується 1723. Найбільший охват населення членством первинних організацій у Білозерці, Каланчаку, Горностаївці, Голій Пристані, Високопіллі, Іванівці та Суворовському районі м.Херсона.
Товариство Червоного Хреста сьогодні патронажна служба сестер милосердя, що обслуговують самотніх громадян похилого віку, невідкладна гуманітарна допомога жертвам стихійних лих, аварій і катастроф, збройних конфліктів і епідемій, надання допомоги самотнім громадянам похилого віку, інвалідам, багатодітним сім'ям, дітям-сиротам, служба розшуку зниклих без вісти під час збройних конфліктів і стихійних лих, сприяння у возз'єднанню сімей, допомога біженцям і переселенцям, навчання населення прийомам першої допомоги і правилам догляду за хворими вдома, пропаганда безоплатного донорства і здорового способу життя, залучення і підготовка молодих волонтерів Червоного Хреста, підготовка і направлення вантажів гуманітарної допомоги, різнопланові гуманітарні програми допомоги нужденному населенню України разом з Міжнародною Федерацією Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Відзначення Міжнародного Дня Червоного Хреста та Червоного Півмісяця це не просто данина добрій традиції, а передусім нагадування суспільству про потребу милосердя, турботу про знедолених, наших з вами співвітчизників – рідних та близьких, знайомих і незнайомих, сусідів або мешканців рідного села чи міста.
Товариство співпрацює і надалі продовжуватиме свою співпрацю з міністерствами з надзвичайних ситуацій, сім'ї, молоді та спорту, охорони здоров'я, праці та соціальної політики та з їх підрозділами у здійсненні Товариством цільових та комплексних програм. Багаторічний досвід роботи Товариства Червоного Хреста України переконує в тому, що кошти, витрачені на допомогу потерпілим від стихійних, техногенних, етнічних лих та катастроф, – це кошти, що інвестуються у майбутнє країни, у її відродження, відбудову, розвиток впродовж життя наступних поколінь, які б екологічні, техногенні чи соціальні надзвичайні ситуації не траплялися б на їхньому шляху у майбуття. А вже це – милосердя по відношенню до наших нащадків, у спадок яким ми маємо лишити не спустошену руїну, а демократичну розвинуту країну, яка раз по раз здатна до відродження.
