Господиня херсонських степів

Кажуть людина живе стільки, скільки про неї пам'ятають. Скільки пам'яті, стільки й життя в теперішньому і майбутньому...

Сьогодні, 17 червня 2019 року виповнюється сто років з дня загибелі С.Б. Фальц-Фейн від рук більшовиків.

Але Софія Богданівна залишила великий слід про саму себе, про своїх дітей, онуків та правнуків, як просвітниця.

Інакше як господинею херсонських степів її давно уже не називають.

Ставлення до Софії Богданівни Фальц-Фейн у різні часи було різним: від зацікавленості та уваги серед сучасників до повного знищення та зневаги у радянський період. Ця жінка стала особистістю, якою й до нашого часу захоплюються чоловіки - бізнесмени. Висока, дуже гарна, чарівна. Мала дуже чіпкий розум. Під жіночою принадою відчувалася залізна, чисто чоловіча сила.

Вона жила з однією думкою: «Зробити те, що до мене не робив ніхто!». І вже наприкінці ХІХ століття вона стала господинею майже усього Півдня України.

Найбільшим її успіхом стало місто Хорли. Вона створила дивне місто, котре потопало у квітах і садах. У 1897 році вона знайшла острів у Каркінітській затоці, який з'єднала з материком насипом и почала будівництво порту.

Вибір місця не був випадковим: море біля берега не замерзало і взимку, тому що його підігрівало гаряче природне джерело.Таким чином місце для порту було обране ідеальне для цілорічного сполучення з далекими країнами, цим він створив велику конкуренцію іншим портам Херсонської губернії.

Із 27 вересня 1903 року уже офіційно діяла морська пристань з офіційною назвою «порт Хорли» у зв'язку з величезною популярністю порту відкрилось відділення російського банку для зовнішньої торгівлі, діяла таможня. З метою збільшення об'ємів вантажів виник проект на будівництво залізниці, яка б з'єднала Хорли з державною залізницею. Однак, цим планам збутися не довелося.

Порт Хорли дуже швидко перетворився у квітуче містечко, де як у ботанічному саду була величезна кількість дивовижних рослин, невеликі ставки, були розкидані поміж одноповерховими, акуратними будиночками портовиків. Тут працювали ремісники, процвітало сільське господарство, працювала метеостанція, млин, устричний завод. Софія Богданівна пишалася своїм дітищем, щохвилини думки її прагнули до створення держави в державі.

Вона із захопленням повідомляла своїм рідним по тільки-но створеному телефонному зв'язку про те, що в Хорлах з кожним роком населення збільшується втричі і при цьому жодної поліції, жодних скандалів. І відкриває власну друкарню для випуску своїх газети. Крім того, для місцевої торгівлі поміщиця відкрила монетний двір. У вихідні місцеві жителі насолоджувались виступом хору і оркестру, а увечері запалювались вогні кінотеатру «Ілюзіон».

Соф'я Богданівна відкриває безоплатні гімназичні трирічні класи для дітей. У одному класі проводилося навчання для 34 хлопчиків і 22 дівчаток. Дітей, що прагнули до знань та особливо талановитих вона відправляла навчатися далі, оплачуючи їхнє навчання. Відношення Софії Богданівни до жителів містечка було надзвичайно трепетним. Відомо, що кожній нареченій поміщиця власноручно шила вінчальну сукню, вона раділа кожній новонародженій сім'ї.

Експортні операції хорлівського порту збільшувалися і зменшувались, залежно від попиту на вантажі. Однак у 1908 році за кордон було відвантажено більше одного мільйона пудів зерна.

Мільйонні прибутки, які заробляла С.Б.Фальц-Фейн ішли на будівництво та облаштування містечка. Росло і портове господарство. Для зберігання зерна були збудовані комори, звідки вантаж у вагонетках по рейках надходив до суден. Для роботи в порту на вантажних роботах наймалися батраки до 300 чоловік за сезон. Частина місцевого населення трудилась на ремонтних роботах у доці.

Революція прийшла і в маленьке містечко Хорли. Сини, знаючи про розправи більшовиків, і намагаючись врятувати літню матір, вирішили вивезти її за кордон. Але Софія Богданівна захотіла залишитись, пому що хотіла подивитися, як будуть створювати нове і прогресивне більшовики, про що вони співали в своїх піснях.

Хіба ж вона могла знати про те, що ці «будівничі» жорстоко розправляться з нею. Революції як такої в Хорлах не було. Колишній управляючий порту Прокіп Іванович Таран приєднавшись до більшовиків, вірив у те, що в Хорлах усе залишиться по-старому, а в інших місцях, де й справді порушувалися права людини і існувала тяжка експлуатація людини, він зі своїм невеличким загоном наведе порядок.

Коли із центрального штабу був отриманий наказ загону направлятися до Перекопу, Прокіп Таран і не думав 84-річні поміщиці надати охорону. Він вірив своїм однодумцям і навіть не замітив, що від групи відділилися два матроси і повернулися в Хорли. Багато з тих, хто приєднався до більшовиків були всього лиш злочинцями, які за рахунок убивств і грабунків багатих, збагачувались самі.

Софія Богданівна знаходилась, як завжди в портовій конторі, як завжди за справами. Куля наздогнала її через замкову щілину дверей. Та цього було недостатньо матросам, вони добили помираючу жінку, заколовши її штиками.

Багатства матроси так і не знайшли. Багатство було поряд, але воно являло собою порт, будівлі, пароплави. Все було вкладене в бізнес, в справу її життя. А місцеві жителі таємно похоронили поміщицю в Хорлах.

Радянська влада на 80 відсотків знищила створене цією благородною жінкою, не змогла лиш знищити пам'ять, яка живе у людських серцях. Нині ж багато говориться про збереження історії власного народу, міста, села, сім'ї.

Та на жаль далі слів таке збереження не йде... Іще рік чи два і рухне у море могила Господині херсонських степів, засновниці порту Хорли Софії Богданівни Фальц-Фейн. Бо програма з берегоукріплення навіть і не починала виконуватись. Так і не почалося відродження Хорлів, хоча іще 20 років тому так сподівалися. Те, колись казкове диво-містечко знову може стати безлюдним островом.

Мабуть говорити сьогодні про відродження Хорлів, занадто сміливо. Але ж є молодь, яка хоче змін на краще. А тут треба лишень зберегти і потроху, крок за кроком відтворювати. Чому б не винести на сайт Фонду Держмайна петицію про продаж Хорлівського порту.

А відродиться порт – відродяться і Хорли. І житиме пам'ять людська про Софію Богданівну Фальц-Фейн іще не одне століття. Адже ця постать в історії Херсонщини та й усього Півдня України значить не менше, ніж Жанна д'Арк для Франції. Вона зуміла «перевернути» світ і стати справжньою господинею херсонських степів.

Тетяна ЖУЧЕНКО,
член НСЖУ
Володимир ШЕЛУДЬКО,
голова Херсонської організації Партії Зелених України.

© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон