Ми тоді гостро відчули власну відповідальність не лише за себе та своїх близьких, а й за долю своєї країни. І отримали унікальний шанс самим визначати вектор її розвитку і розбудовувати майбутнє. Заплативши при цьому дуже дорогу ціну...
Та шанс — це тільки можливості, це ще не результат. Ми десь на середині свого непростого шляху очищення і відродження. Складний іспит на зрілість нас як народу, як нації триває.
Тому день 21 листопада в нашій новітній історії - не свято в прямому розумінні. Це день пам'яті, день спогадів і роздумів. День, коли ми звіряємо годинники на шляху до своєї величної мети.
Тож нехай у дорозі нам не забракне мудрості. Наша сила зараз у єдності і згуртованості, у вмінні бути над дріб'язковим заради величного. Миру нам усім, самоповаги і віри в свої сили і свою країну. І тоді ніщо не зіб'є нас з нашого шляху. Слава Україні! Вічна слава її Героям!
