Цензура може увійти у наше життя?

Стаття 15, Основного Закону України гарантує громадянам держави не тільки вільне, суспільне життя«на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності», але й визначається, що в державі не може бути жодної ідеології, яку б держава визнавала обов'язковою.

Ця ж стаття визначає, що в Україні: «Цензура заборонена». А у ст. 24 Закону України «Про інформацію» йдеться про те, що цензура не тільки заборонена, але й будь-хто не має права втручатися у «діяльність журналістів і засобів масової інформації».

Стаття 30, згаданого вище закону, говорить про те, що працівники ЗМІ взагалі звільняються від відповідальності, за висловлення оціночних суджень, до яких, відповідно до ч.2, ст. 30 віднесені: «...критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані...».

Крім того, Закон чітко визначає, що: «Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості». Т.т. якщо представники ЗМІ критикують якусь особу (звичайно, якщо не зводять на неї наклеп), то вони не тільки не несуть за це відповідальність і не будуть відповідати у суді, але й можуть відмовити у праві «на відповідь».

Але, може статися так, що завдяки сучасній владі, про всі демократичні надбання Незалежної України, можна буде забути...

Минулого тижня у Верховній Раді України зареєстровано законопроект народного депутата України від Народного фронту (Арсенія Яценюка), Костянтина Матейченко, відповідно до якого (у разі його прийняття) Конституцію можна буде викинути на смітник – народний депутат пропонує ввести кримінальну відповідальність за критику влади, на строк до трьох років.

Цікаво, що людина, яка не знає елементарного начиння Конституції, займає посаду Голови підкомітету з питань законодавчого забезпечення запобігання і протидії корупції Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. Як можна довіряти такий напрямок людині яка не має відповідної освіти? Як просто навіть не розуміється на чинному законодавстві.

Мабуть саме тому жодна законодавча ініціатива нардепа (всього їх було шість), не стала ані законом, ані була врахована при остаточному розгляді проектів. На момент обрання нардепом автор працював Головою Артемівської районної державної адміністрації.

Костянтин Матейченко пропонує додати у Кримінальний Кодекс нову статтю із таким формулюванням: «Суспільно небезпечні протиправні діяння, що зазіхають на авторитет України як суверенної держави, публічне приниження, наруга, опоганення або інші дії, спрямовані на підрив авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування й об'єднань громадян України, і/або цинічне, зневажливе ставлення й неприйняття як окремих структурних елементів системи державного керування (його відповідних органів), так і держави в цілому повинні бути покарані виправними роботами на строк до двох років, арештом до двох місяців або позбавленням волі на строк до трьох років».

Фахівці відзначають, що тлумачення є дуже широким, розмитим. За бажанням може бути застосовано до будь-якої особи, яка дозволила собі критику влади, або окремих осіб.

Якщо дане рішення набуде сили, вважають медіа-юристи, то для працівників ЗМІ настануть найстрашніші часи за всі роки існування Незалежної України. Адже будь-який чиновник зможе на підставі цієї статті звернутися до Суду, а працівникам ЗМІ буде майже неможливо довести суть критики, адже стаття не містить виключних елементів судження, залишаючи тільки емоції і вільні трактування на розсуд суду та чиновника.

У пояснювальній записці до проекту нардеп вважає, що законопроект можна приймати без проведення консультацій із громадськістю. Неприйняття такого формулювання висловили вже й деякі народні депутати, у т.ч. і з фракцій «Народного фронту».

Так Вікторія Сюмар, заступник голови фракції «Народний фронт», заявила: «Карне покарання за будь-яку критику неприпустимо... Костянтин Матейченко – бойовий командир... але ці речі будемо йому пояснювати й переконувати відкликати його законопроект, щоб забрати норму про карне покарання".

Будемо сподіватися, що колеги пояснять «бойовому командиру», що тут потрібні не «бойові дії», а юридичні знання, бодай Конституції, яку поки ні хто в державі не відміняв...

Хоча, хто його знає як поверне. Може політична доцільність та невихованість окремого невігласа скоро стане в державі головним критерієм визнання не тільки провини, але й життя людини?

Сергей ОСОЛОДКИН

© 2022 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів