Шановні земляки!
На жаль, я не зміг поспілкуватись зі значною частиною своїх виборців. Живе спілкування не замінить будь-яке інше. Але така реальність скороченої процедури виборів. Тому ще раз хочу звернутись до вас з проханням перш за все прийти і зробити СВІЙ вибір. Часто чую «не піду, бо там уже все вирішили». Не вірте! Це не ваші думки, це все технології тих, хто хоче, щоб ви як раз так і думали!
Результати виборів значною мірою залежать від Вашого голосу. Якщо не Ви, не Ваш голос, то хто ж почує степову Херсонщину? Невже нам немає що сказати Києву? Що крім інших регіонів є степова Україна, у якій з кожним роком все складніше виживати! Що дощі, яких у нас часто може не бути по 3-4 місяця - на вагу золота, а пасовища, за які сьогодні влада хоче брати по 700,00 грн. за гектар - це одна назва і вони далеко не такі, як на Полтавщині чи в Закарпатті! І таких питань, про які НАМ потрібно сказати Києву, дуже багато. Тому всі на вибори! Нехай буде НАШ вибір, а не їхній! Тільки від НАС самих залежить НАШЕ майбутнє!
Влада сьогодні не питає пенсіонера, який пропрацював 30-40 років і отримує пенсію 900-1200 грн., як він на неї виживає, лікується, купує вугілля, продукти, сплачує за комунальні послуги. У той час коли ціни зростають, а пенсії заморожені, соціальні виплати або зовсім відмінені, або заморожені, зарплати працівникам бюджетних установ заморожені, влада звітує про свої успіхи. Залишилося заморозити ще людей, які не в змозі купити вугілля, і платити пенсії чи соціальну допомогу вже буде нікому. Краще б вони ціни заморозили, зупинили інфляцію та ріст курсу долара!
Я хочу запитати у бюджетників: «Ви погоджуєтеся зі своєю зарплатою у 1218 грн.? Хіба це не знущання над вами?» Вам же скоро нічого буде самим одягти на роботу, а ще й сім'ю утримувати потрібно. І це Вам, людям з вищою освітою, інтелігенції, лідерам територій нав'язують за кого голосувати чи у яку партію вступати.
А ви, шановні аграрії, погоджуєтесь з цінами на пальне, хімію, техніку, запчастини і з вартістю своєї продукції? Залишилось приватизувати канали і прощавай наша херсонська земля, ви вже не господарі на ній!
І ви, сільські, селищні, міські громади, скільки будете терпіти неможливість освоєння власних коштів? Ви ж людям також пообіцяли зміни на краще, але нічого не робите не через свою бездіяльність, а через тотальний контроль влади, яка робить вас безпорадними і залежними!
А може вам, водії, подобаються ціни на пальне чи стан доріг?
Мені це точно не подобається! Тому іду до Верховної Ради і прошу підтримати мою кандидатуру. Повірте, вам не буде соромно за такий вибір!
Чи вдасться мені щось зробити? Буде дуже важко, але я мовчати не буду, і працювати вмію, і наполегливості і цілеспрямованості вистачить. Характер маю. Багато залежить від Вас, від Вашого вибору!
Я незаможна людина. Та я багатий друзями. Хоча сьогодні я маю нагоду дещо у своєму житті переглянути. Справжні друзі пізнаються не за столом, а коли є потреба у їхньому плечі! Я отримую задоволення від простого слова «дякую» тому, що це не для кишені, а для серця. Я знаю що таке війна, тому понад усе ціную мир, людське життя.
Я не можу спокійно слухати казки сьогоднішньої влади про їхню геніальність, про правильні кроки тоді, коли люди в степу спилюють останнє дерево, щоб не замерзнути взимку, коли вчителів відправляють у неоплачувані відпустки, а учнів на вимушені канікули. Я хочу щоб нашому Президенту гаряче аплодували у власній країні, а не на чужині. Нам сказали: «вдихніть, затягніть поясочки», але не сказали коли видихнути. Ми так і ходимо, а вони чекають і дивуються, що ми ще живі.
Нам усім хочеться жити у мирі, достатку, у заможній країні, де панує злагода, стабільність, справедливість і високі стандарти життя.
У нас є такий шанс. Не упустимо його. А я, разом з вами і з Божою допомогою буду працювати над його реалізацією. Ми це зробимо!
Щастя Вам!
З повагою, Петро ЗБАРОВСЬКИЙ
