«Десь із кінця лютого ми живемо тут, неначе на пороховій діжці», — зізнаються жителі Червоного Чабана Каланчацького району, яких я зустрів на площі біля сільської ради. А вже після мого візиту у село 27 серпня вся країна дізналася з повідомлень інформаційного центру Ради національної безпеки та оборони про спроби російської диверсійно-розвідувальної групи з окупованого півострова пробратися на територію Херсонщини в районі цього села.
Щоправда, згодом таку інформацію спростували представники Азово-Чорноморського регіонального управління Держприкордонслужби України. За їхніми словами, військові з кримської сторони адміністративну межу все-таки не перетинали. Проте панічні настрої вже встигли поширитися далеко за межі Червоного Чабана: «Жителі села з першого дня окупації Криму допомагали українським військовим чим могли. Забезпечувало водопостачання для них і наше державне комунальне підприємство «Преображенка». Води потрібно було багато: з приходом військових і прикордонників кількість населення нашої сільради зросла, фактично, у два рази! Тепер через допомогу армії маємо великі проблеми», — розповідає голова Червоночабанської сільради Андрій Сучок.
За його словами, через значні обсяги водоспоживання виникли борги по зарплаті у комунальників. «За фактом невиплати заробітної плати проти керівництва ДКП «Преображенка» Каланчацькою районною прокуратурою було відкрите кримінальне провадження. Справу вже передано до суду. Ніхто й слухати нікого не хотів — що стало причиною виникнення боргу, яким чином ми будемо вирішувати цю проблему. А нам було важливо у першу чергу сплачувати за електроенергію, щоб не залишити село і розташовані тут військові підрозділи без води. Тож як раніше давили органи місцевого самоврядування, так і давлять їх тепер. А те, як ми тут живемо в очікуванні можливого військового вторгнення з Криму, нікого не цікавить», — додає Андрій Миколайович.
Рви на кордоні з півостровом, заміновані поля, вщент розбиті дороги — до цих «пейзажів» навколо Червоного Чабана місцеві ніяк не можуть звикнути. З появою у Криму «зелених чоловічків» і потребою боронити свою землю селяни фактично втратили 800 гектарів ріллі. «Там стоять блокпости і військові. Ці земельні паї не обробляються, та й цивільних туди ніхто не допускає», — пояснює сільський голова.
Щодо об'їзних доріг, то їх порозбивали танки, а дороги через село пошкодили вантажівки. «З встановленням пропускних пунктів на кордоні з Кримом виникли величезні черги з фур. Водії постійно зв'язуються між собою по рації — на яких КПП черги менші, ось і переїжджають з одного пункту на інший. Зазвичай щодня через село проїжджало до 250—300 вантажівок по 60 тонн кожна. Тут не лише дороги почали руйнуватися — житлові будинки стали розвалюватися. Згодом усі шляхи перегородили, але це мало допомогло. На ремонт лише з бюджету сільради ми вже виділили 100 тис. грн., плюс нам дають субвенцію у 54 тис. грн. Але ж ви знаєте, з яким скрипом ці гроші нині проходять через Держказначейство — невідомо, коли ми їх зможемо отримати», — констатує Андрій Сучок.
За словами сільського голови, найближчим часом у Червоному Чабані з'явиться ще одна проблема. Приблизно З00 місцевих жителів працюють на підприємстві «Кримський титан», розташованому по той бік новоявленого кордону, щодня проїжджаючи через блокпости і контрольовані українцями і росіянами КПП.
«Всі розмови про велику зарплату у Криму виявилися банальною брехнею. Мало того, що зарплати у працівників «Кримського титану» не збільшилися, але наші жителі ще й багато втратили, — додає Андрій Сучок. — Спочатку втратили,коли в Криму перейшли на російські рублі, а віднедавна у громадян України, котрі працюють на півострові, почали утримувати 30% податку з зарплати. Тенденція там така, щоб поступово «видавити» усіх українських робітників із Криму і замінити їх російськими громадянами. Селяни говорять, що вже до кінця жовтня це може стати реальністю. А значить, 300 жителів Червоного Чабана і 300 жителів сусідніх сіл із Каланчацького і Чаплинського районів, котрі працюють на «Кримському титані», залишаться без роботи. Куди вони підуть? Хтось, можливо, піде продавцем у магазин або працювати на полі. Але ж не всі досвідчені хіміки зможуть стояти за прилавком або збирати цибулю...»
Олег БАТУРІН
«Новий день»№56(5135) 04.09.2014
